Поиск
Вы верите в эффективность люстрации судебной системы ?
Да, конечно.
Нет, ничего не измениться.
Мне все равно.

П О С Т А Н О В А № 3
Пленуму Верховного Суду України

від 28 березня 2008 р.

Про практику винесення судами окремих ухвал (постанов)
у кримінальних справах

Кримінально-процесуальне законодавство, визначаючи повноваження суду як носія судової влади, встановлює, що суд, крім виконання функцій, пов’язаних із безпосереднім вирішенням судових справ, уповноважений виносити окремі ухвали (постанови), які мають бути ефективним засобом дотримання законності, забезпечення судом захисту прав і свобод людини.
З метою подальшого удосконалення судової практики винесення судами окремих ухвал (постанов) Пленум Верховного Суду України
п о с т а н о в л я є дати судам такі роз’яснення:
 
1. Статтею 232 Кримінально-процесуального кодексу України (далі — КПК) суд зобов’язано за наявності підстав винести окрему ухвалу (постанову), щоб звернути увагу державних органів, громадських організацій або посадових осіб на встановлені у справі факти порушення закону, причини й умови, що сприяли вчиненню злочину і зумовлюють вжиття відповідних заходів, а також на деякі інші обставини.
Перелік підстав для винесення окремих ухвал чи постанов, визначений у статті 232 КПК, не є вичерпним. У разі необхідності суд може за матеріалами судового розгляду винести окрему ухвалу (постанову) і в інших випадках (наприклад, стосовно фактів зриву судових процесів, недоставлення підсудних, невиконання судових доручень та постанов про привід тощо).
 
2. Встановивши при розгляді справи факти незаконного притягнення осіб до кримінальної відповідальності, затримання або інших порушень їхніх прав і законних інтересів, допущених під час здійснення оперативно-розшукових заходів, дізнання чи досудового слідства, суд відповідно до статей 232, 340 КПК повинен винести окрему ухвалу (постанову), якою звернути увагу прокурора на факти порушення закону для вжиття відповідних заходів.
 
3. Питання, пов’язані з винесенням судом окремих ухвал (постанов), їх реквізитами тощо, регламентуються статтями 273, 340, 380, 4002 КПК.
Відповідно до статті 340 КПК суд, що розглядає справу по першій інстанції, за наявності підстав, передбачених у статті 232 цього Кодексу, виносить окрему ухвалу, а суддя — окрему постанову.
Окрема ухвала (постанова) має складатися зі вступної, мотивувальної та резолютивної частин. У вступній частині зазначаються назва суду, місце і час постановлення окремої ухвали (постанови), склад суду, секретар, учасники судового розгляду, прізвище, ім’я та по батькові підсудного, короткий зміст судового рішення. У мотивувальній частині вказуються підстави для винесення окремої ухвали (постанови), встановлені судом обставини, якими вони підтверджуються. У резолютивній частині суд дає можливі рекомендації щодо усунення таких підстав і зазначає, кому адресовано окрему ухвалу для виконання, строки для вжиття відповідних заходів і повідомлення про них суду, а також строк і порядок оскарження окремої ухвали (постанови).
 
4. Окрема ухвала (постанова) має бути обґрунтованою і вмотивованою. Вона може бути винесена тільки на підставі матеріалів, досліджених у суді, та має містити вказівку на дійсні причини й умови, які сприяли вчиненню злочину або іншого правопорушення. Обставини, які належать до причин і умов, що сприяли вчиненню злочину, підлягають всебічному, повному та об’єктивному дослідженню в судовому засіданні. За необхідності слід заслухати показання осіб, дії або бездіяльність яких сприяли вчиненню злочину, витребувати додаткові матеріали, призначити експертизу або здійснити інші процесуальні дії.
В окремій ухвалі (постанові) суд повинен указати, в чому конкретно полягають встановлені порушення закону, які саме права громадян порушено, або зазначити причини й умови, що сприяли вчиненню злочину.
Суд не може винести окрему ухвалу (постанову), яка за своїм змістом ставить під сумнів законність та обґрунтованість прийнятого у цій справі рішення.
 
5. Даючи рекомендації в окремій ухвалі (постанові) про вжиття заходів для усунення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину, суд не вправі втручатися в оперативну і господарську діяльність підприємства, установи, організації чи наперед вирішувати, яке конкретно стягнення необхідно накласти на особу, винну у створенні причин та умов, що сприяли вчиненню злочину.
Про неявку прокурора чи адвоката в судове засідання (після з’ясування причини), а також порушення ними порядку судового засідання суд має право окремою ухвалою (постановою) повідомити відповідного керівника прокуратури, кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури для вжиття передбачених законом заходів з метою запобігання в подальшому зриву судових процесів. При цьому не може бути винесено окрему ухвалу (постанову) суду щодо правової позиції адвоката чи прокурора у справі.
Під час розгляду однієї кримінальної справи суд може винести кілька окремих ухвал (постанов), якщо вони стосуються різних питань.
 
6. У випадку, коли у справі є подання слідчого про вжиття заходів для усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину, або щодо інших підстав, передбачених у статті 232 КПК, суд, розглядаючи справу, може з’ясувати, що конкретно зроблено для виконання подання. Якщо необхідних заходів не вжито, суд може постановити окрему ухвалу (постанову).
 
7. Відповідно до статті 273 КПК суд виносить окрему ухвалу (постанову) в нарадчій кімнаті й викладає у вигляді окремого документа, який має бути підписаний усім складом суду. Якщо справа розглядається колегіальним складом суддів, суддя, який не згоден з окремою ухвалою, має право викласти письмово свою окрему думку.
Окрема ухвала (постанова) може бути винесена одночасно з вироком, ухвалою суду чи постановою судді про закриття справи чи про повернення справи на додаткове розслідування, а також ухвалою, постановленою в апеляційному чи касаційному порядку.
У разі, коли з урахуванням характеру виявлених фактів порушення закону, що перешкоджають розгляду справи, виникає необхідність вжиття невідкладних заходів для їх усунення, відповідно до статті 273 КПК допускається винесення судами окремих ухвал (постанов) і під час судового розгляду. При цьому не можна наперед вирішувати питання, що підлягають вирішенню судом при винесенні вироку або прийнятті рішення у справі.
Суд зобов’язаний повідомити про винесення окремої ухвали (постанови) осіб, що мають право подання на неї апеляції.
 
8. Згідно зі статтями 380, 4002 КПК суд апеляційної чи касаційної інстанції за наявності підстав, передбачених у статті 232 цього Кодексу, також може винести окрему ухвалу. Крім того, він може окремою ухвалою звернути увагу відповідних службових (посадових) осіб на факти порушення закону при розслідуванні та розгляді справи судом першої інстанції.
Якщо суд першої інстанції не реагував на факти порушення закону, на причини й умови, що сприяють вчиненню злочину і зумовлюють прийняття відповідних заходів, апеляційний суд виносить окрему ухвалу, в якій звертає увагу державних органів, громадських організацій або посадових осіб на ці обставини.
Окрему ухвалу може бути винесено при виявленні порушень прав обвинуваченого, підсудного, потерпілого та решти учасників процесу, а також інших порушень закону, допущених під час проведення дізнання, досудового слідства або розгляду справи судом першої інстанції. При цьому апеляційний суд не вправі встановлювати чи вважати доведеними факти, що були відкинуті вироком, постановою, або виносити ухвалу, яка ставить під сумнів законність та обґрунтованість залишених без зміни вироку або постанови.
Винесення окремої ухвали (постанови) судом першої інстанції не є перешкодою для винесення окремої ухвали апеляційним чи касаційним судом, коли у справі встановлено обставини, які зумовлюють подібне реагування.
 
9. Під час перевірки постановлених у кримінальній справі судових рішень в апеляційному чи касаційному порядку можуть бути переглянуті одночасно й окремі ухвали (постанови), винесені щодо осіб, від яких апеляції, касаційні скарги і подання не надійшли (в порядку, передбаченому в статтях 365, 395 КПК), якщо суд першої чи апеляційної інстанції допустив істотні порушення вимог процесуального закону, що вплинули на постановлення окремої ухвали (постанови), або з підстав, які ставлять під сумнів обґрунтованість висновків і пропозицій, що в ній містяться.
Розглядаючи справу в апеляційному чи касаційному порядку, суд повинен звертати увагу на те, чи не було постановлення помилкового вироку судом першої інстанції результатом неуважного чи недбалого ставлення суддів або осіб, які проводили дізнання чи досудове слідство, до виконання своїх обов’язків, і реагувати на подібні випадки винесенням окремих ухвал.
 
10. За наявності в засудженого до позбавлення волі неповнолітніх дітей, які залишилися без нагляду, одночасно з постановленням вироку суд окремою ухвалою, а суддя — постановою зобов’язані порушити перед службою у справах дітей або відповідним органом опіки та піклування питання про необхідність влаштування цих дітей у відповідну дитячу установу або про встановлення над ними опіки чи піклування.
Якщо у засудженого до позбавлення волі залишилися без нагляду майно і житло, суд зобов’язаний в окремій ухвалі порушити питання про встановлення над ними опіки відповідними органами.
 
11. Відповідно до пункту 11 статті 348 КПК апеляцію може подати особа, щодо якої винесено окрему ухвалу (постанову) суду. До таких осіб належать особи, у тому числі службові (посадові), яких суд визнав такими, що допустили порушення прав громадян або інші порушення закону, і з цього приводу виніс окрему ухвалу (постанову).
Окремі ухвали (постанови) оскаржуються в апеляційному порядку в строки, передбачені для оскарження рішень, одночасно з якими їх винесено, а в інших випадках — відповідно до вимог статті 349 КПК (протягом 15 діб з моменту їх проголошення).
Особи, яким про винесену щодо них окрему ухвалу (постанову) стало відомо після набрання нею законної сили, мають право на її апеляційне чи касаційне оскарження в той самий строк з моменту отримання окремої ухвали (постанови), а при пропущенні строку на таке оскарження вони можуть звернутися до суду для його відновлення.
Окремі ухвали (постанови) можуть бути оскаржені в касаційному порядку особами, щодо яких вони постановлені, у строки, передбачені для оскарження тих рішень, одночасно з якими їх винесено, а в інших випадках — протягом одного місяця з моменту їх проголошення.
У разі подання апеляції чи касаційної скарги (подання) на окрему ухвалу (постанову), постановлену під час судового засідання, розгляд справи не зупиняється, а до апеляційної чи касаційної інстанції направляються належно засвідчені копії лише тих матеріалів, які безпосередньо стосуються винесеної окремої ухвали (постанови).
Усі матеріали апеляційної чи касаційної перевірки мають бути приєднані до справи.
 
12. Окрема ухвала (постанова) набирає законної сили після закінчення строку на її апеляційне оскарження або після залишення її без зміни судом апеляційної чи касаційної інстанції.
Після набрання законної сили окрема ухвала (постанова) має бути надіслана для виконання службовій (посадовій) особі або організації, які зобов’язані вжити відповідних заходів.
У випадках, коли причини та умови, що сприяли вчиненню злочину, були наслідком особливо серйозних порушень, а також якщо вони стосуються кількох підприємств чи керівника підприємства, установи, організації, окрему ухвалу (постанову) має бути надіслано відповідному органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування чи вищестоящій організації.
 
13. Судам необхідно встановити суворий контроль за своєчасністю і повнотою виконання окремих ухвал (постанов) та реагувати на випадки несвоєчасного або формального ставлення до розгляду окремих ухвал (постанов) посадовими особами та організаціями, яким вони були направлені.
Залишення службовою (посадовою) особою окремої ухвали (постанови) без розгляду, невжиття заходів до усунення зазначених у ній порушень закону, а також причин та умов, що сприяли вчиненню злочину, несвоєчасна (з порушенням місячного строку) відповідь на окрему ухвалу (постанову) суду тягнуть адміністративну відповідальність згідно зі статтею 1856 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Порядок накладення стягнення у цьому випадку регламентується статтями 254—257 цього Кодексу.
 
14. Апеляційним судам необхідно періодично вивчати практику винесення судами окремих постанов (ухвал) у кримінальних справах та вживати заходів до усунення виявлених помилок.
 
15. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 серпня 1980 року № 5 «Про діяльність судів України по запобіганню злочинам та іншим правопорушенням при розгляді кримінальних та цивільних справ» (зі змінами, внесеними постановами від 23 грудня 1983 року № 8, від 25 грудня 1992 року № 13, від 13 січня 1995 року № 3 та від 3 грудня 1997 року № 12) та від 29 червня 1984 року № 4 «Про виконання судами України постанов Пленуму Верховного Суду України з питань запобігання злочинам та іншим правопорушенням» (зі змінами, внесеними постановами від 25 грудня 1992 року № 13 та від 3 грудня 1997 року № 12).
 
Голова
Верховного Суду України            В.В. Онопенко

Секретар Пленуму
Верховного Суду України            Л. Сенін