Поиск
Вы верите в эффективность люстрации судебной системы ?
Да, конечно.
Нет, ничего не измениться.
Мне все равно.

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34
 

РІШЕННЯ
 
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  7/131                                15.01.09
 

За позовом  Українського державного концерну по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню агропромислового комплексу «Украгросервіс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсільгоспсервіс»  Виробничо-господарської корпорації «Донецькоблтехсервіс» про визнання правочину недійсним від 10.07.2000 р. № 99/07-78-13
                                                                                                                    
                                                                                                                        Суддя Якименко М.М.

Представники:
від позивача:          Фрадіна С.П. –довіреність № 07-1/632 від 05.10.08;
від відповідача 1:   не з’явився;
від відповідача 2:   не з’явився;

 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Український державний концерн по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню агропромислового комплексу «Украгросервіс»звернувся в Господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсільгоспсервіс»та Виробничо-господарської корпорації «Донецькоблтехсервіс»про визнання правочину недійсним від 10.07.2000 р. № 99/07-78-13.
Заявлений позов позивач обґрунтовує наступним. 10.07.2000 р. між відповідачем 1 та відповідачем 2 було укладено Договір фінансового лізингу про поставку тракторів фірми «Дір енд Компані», запасних частин та проведення розрахунків за них № 99/07-78-13 (далі –Договір лізингу). Позивач зазначає, що про існування зазначеного Договору позивачу стало відомо лише в червні 2007 р. з тексту претензії відповідача 1 № 76 від 07.06.2007 р., а тому обчислення строку позовної давності розпочинається саме з дати, коли позивачу стало відомо про спірний правочин, зокрема з 11.06.2007 р. (дата отримання позивачем претензії № 76 від 07.06.2007 р.).
Позивач стверджує, що укладений між відповідачами Договір лізингу порушує його права та охоронювані законом інтереси, оскільки на виконання його умов відповідач 2 передав, а відповідач 1 прийняв і зобов’язався оплатити вартість двох тракторів «Джон Дір 8400»№№ 020865, 020887 на умовах розстрочення кінцевого розрахунку та під відсотки, які на праві власності належать позивачу. Зазначену техніку на умовах Договору № 99/07-78 від 19.05.1999 р. про поставку концерном «Украгротехсервіс»державним машино-технологічним станціям, сільськогосподарським товаровиробникам та іншим суб’єктам господарювання усіх форм власності тракторів, сільськогосподарської техніки фірми «Дір енд Компані», запасних частин і технічних рідин та проведення розрахунків за них (далі –Договір поставки), який укладений на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 76 від 22.01.1999 р. «Про заходи щодо підвищення ефективності використання закупленої під гарантії Кабінету Міністрів України сільськогосподарської техніки та розрахунків за неї», позивач передав, а відповідач 2 прийняв в розпорядження, що підтверджено актами приймання-передачі техніки № 66 від 19.05.1999 р. Пунктом 2.2 Договору поставки  передбачено, що відповідач 2 стає власником отриманої техніки після кінцевого розрахунку по даному Договору.
Позивач посилається на те, що відповідач 2 не виконав умови Договору  поставки щодо розрахунків з позивачем (п.п. 5.1. –5.8. Договору поставки), на підтвердження чого позивач надав суду ухвалу Господарського суду Донецької області від 01.12.2003 р. у справі № 33/141Б, якою визнано позивача кредитором у справі про банкрутство відповідача 2 на суму 9 654 927,18 грн., внаслідок чого відповідач 2 не став власником отриманої техніки і не мав прав розпоряджатися нею на власний розсуду (продавати, дарувати, заставити, передати у лізинг тощо.). А тому позивач вважає, що відповідач 2 не мав законних прав передавати в лізинг відповідачу 1 майно (трактори), яке не належало йому на праві власності і яке він не мав права відчужувати без згоди власника –позивача.
Отже, позивач вважає, що на виконання умов п. 10.4 та розділу 11 Договору поставки ліквідатор відповідача 2 зобов’язаний передати (повернути) трактори «Джон Дір 8400»його власнику –позивачу.
З цих підстав позивач просить задовольнити позов, визнавши Договір фінансового лізингу про поставку тракторів фірми «Дір енд Компані», запасних частин та проведення розрахунків за них від 10.07.2000 р. № 99/07-78-13 недійсним, як такий, що не відповідає вимогам закону.
Ухвалою від 08.12.2008 р. було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 18.12.2008 р.
18.12.2008 р. відповідачем 2 через канцелярію суду було подано відзив на позовну заяву, згідно якого він визнав, що в розумінні ст. 11 Закону України «Про лізинг», що діяв на момент укладення Договору фінансового лізингу № 99/07-78-13 не набув права власності на трактори заводські номери RW8400РО20865 та RW8400РО20887 та не міг передавати їх у користування і розпорядження відповідача та просив провести судове засідання без участі їхнього представника.
18.12.2008 р. позивач та відповідачі повноважних представників в судове засідання не направили, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідач 1 надіслав телеграму в якій просить суд відкласти розгляд справи.
18.12.2008 р. враховуючи неявку представників сторін в судове засідання, а також подане відповідачем 1 клопотання, розгляд справи було відкладено на 15.01.2009 р.
15.01.2009 р. відповідачем 1 через канцелярію суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом розглянуто та відхилено.
15.01.2009 р. представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 15.01.2009 р. за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -  
                                                             
ВСТАНОВИВ:

10.07.2000 р. між відповідачем 1 та відповідачем 2 було укладено Договір фінансового лізингу про поставку тракторів фірми «Дір енд Компані», запасних частин та проведення розрахунків за них № 99/07-78-13 (далі –Договір лізингу), а також підписано додатки до нього, які згідно п. 14.1 Договору лізингу є невід’ємною його частиною.  
Згідно умов вищевказаного Договору лізингу відповідач 2 (лізингодавець) згідно з яким відповідач 2 (лізингодавець) зобов’язується передати відповідачу 1 (лізингоодержувачу) товар –трактори, сільськогосподарські машини виробництва фірми «Дір енд Компані», необхідні для їх експлуатації запчастини і технічні рідини.
Відповідно до п.2.2. Договору лізингу  відповідач 2 стає власником Товару після кінцевого розрахунку по цьому Договору.
Пунктом 5.1.1. договору визначено, що вартість товару, відсотки та витрати по обслуговуванню кредиту сплачуться на умовах розстрочення платежу шляхом поставки до державного резерву еквівалентної кількості  пшениці  (м‘якої) третього класу за ціною 115 дол. США  за одну тонну, іншої сільськогосподарської продукції і продуктів її переробки з урахуванням погоджених коефіцієнтів  у терміни та обсягах згідно з додатком № 2.
Терміни та обсяги платежів за отриманий Товар та Термін та обсяги  плати  Кабінету Міністрів України за надання гарантій та кредиту визначені сторонами відповідно додатками № 2 та №  3 до договору  від 10.07.2000 р. № 99/07-78-13, в яких суми платежу встановлені в доларах США та  в перерахунку на  пшеницю (м‘яку ) 3 –го класу.
Згідно актів передачі-приймання сільськогосподарської техніки від 10.07.2000 року та від 31.08.2000 року відповідачем 2 було передано відповідачу1 трактори  “Джон Дір” заводські № 020865 та № 020887.
Дослідивши наявні в матеріалах справи та надані в судовому засіданні докази і їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані документально доведені та підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1999 р. № 76 “Про заходи щодо підвищення ефективності використання закупленої під гарантії Кабінету Міністрів України сільськогосподарської техніки та порядок розрахунків за неї між позивачем та відповідачем 2 було укладено Договір про поставку концерном «Украгротехсервіс»державним машинно-технологічним станціям, сільськогосподарським товаровиробникам та іншим суб’єктам господарювання усіх форм власності тракторів, сільськогосподарської техніки фірми «Дір енд Компані», запасних частин і технічних рідин та проведення розрахунків за них № 99/77-78 від 19.05.1999 р. (далі - Договір поставки),  згідно якого, позивач зобов‘язався поставити відповідачу 2 на умов розстрочки кінцевого розрахунку та під процент товар - трактори, сільськогосподарські машини виробництва фірми “Дір енд Компані”, необхідні для їх експлуатації запчастини і технічні рідини.
Згідно п.2.2. Договору від 22.01.1999р. покупець –відповідач 2 стає власником товару після кінцевого розрахунку по цьому Договору.
Трактори в кількості 10 штук були отримані відповідачем 2 за актом приймання  - передачі № 66 від 19.05.1999 р.
Договором  від 22.01.1999р.  визначено,  що  вартість товару,   відсотки   та витрати по обслуговуванню  кредиту сплачуться  на умовах розстрочення платежу шляхом поставки  до державного резерву еквівалентної кількості пшениці (м‘якої третього класу) за ціною 115 дол. США за одну тонну, іншої сільськогосподарської продукції і продуктів її переробки з урахуванням погоджених коефіцієнтів у терміни та обсягах згідно з додатком № 3 (п. 5.1.1.)
Трактори “Джон Дір” були отримані позивачем згідно  контракту купівлі –продажу  № 10-5 від 17.11.1996 р., укладеного між позивачем та компанією “Джон –Дір Експорт”.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 1997 р. № 1464 "Про надання гарантій Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів щодо забезпечення погашення кредитів США, які залучаються для фінансування закупівлі концерном "Украгротехсервіс" тракторів та сільськогосподарських машин" державний концерн "Украгротехсервіс" є державним агентом з отримання, використання та забезпечення погашення середньотермінового кредиту Експортно-імпортного банку США, що   залучається для фінансування 85 відсотків вартості зовнішньо-торгівельного контракту, і комерційного кредиту, що надається фірмою "Джон Дір" для фінансування 15 відсотків вартості цього контракту, та з поставки закупленої техніки одержувачам на умовах розстрочення платежу на 5 років.
Сума кредитів, наданих концерну "Украгротехсервіс" під закупівлю сільгосптехніки компанії "Дір енд Компані" складає 95 683 088 доларів США.
Однак, відповідач 2 не виконав умови договору від 19.05 1999 р. № 99/07-78 щодо розрахунків з позивачем (п.п. 5.1., 5.2., 5.З., 5А, 5.5, 5.6., 5.7., 5.8. договору від 19.05.1999 р. № 99/07-78), що підтверджується ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.12.2003 р. у справі № 33/141 Б (додаток № 6), якою визнано позивача кредитором у справі про банкрутство відповідача 2 на суму 9 654 927,18 грн., в наслідок чого відповідач 2 не став власником отриманої техніки та не мав права розпоряджатися нею на власний розсуд (продати, подарувати, заставити, передати у лізинг тощо).
Таким чином, відповідач 2 не мав законних прав передавати: в лізинг відповідачу 1 майно (трактори), яке не належало йому на праві власності та яке він не мав права відчужувати без згоди власника - позивача.
Статтею 2 Закону України «Про лізинг», що діяв на момент укладення між відповідачами Договору від 10.07.2000 р. № 99/07-78-13 встановлено, що об'єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме і рухоме майно, яке може бути віднесене до основних фондів відповідно до законодавства, в тому числі продукція, вироблена державними підприємствами (машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи телекомунікації тощо), не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежена про передачу його в лізинг (оренду).
Згідно ст. 806 ЦК України договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Крім цього, відповідно до ст. 11 Закону України «Про лізинг», що діяв на момент укладення між відповідачами договору фінансового лізингу, лізингодавець може (зобов'язаний) передати у лізинг лише майно належне йому на праві власності в користування лізингоодержувачеві.
Таким чином, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що договір фінансового лізингу про поставку тракторів фірми «Дір енд Компані», запасних частин та проведення розрахунків за них від 10.07.2000 р. № 99/07-78-13) в порядку ст. 215 ЦК України є недійсним.
За загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладення (частина перша статті 59 Цивільного кодексу).
Крім того, відповідно до  ч. 2 ст. 216 Цивільного кодексу України визначено, що   у разі  недійсності  правочину  кожна  із  сторін зобов'язана повернути другій  стороні  у  натурі  все,  що  вона  одержала  на виконання   цього   правочину,   а   в  разі  неможливості  такого повернення,  зокрема тоді,  коли одержане полягає  у  користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
 

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Належних доказів виконання  умов договору лізингу, а саме проведення  належних розрахунків за  договором лізингу у відповідності до ст. 34 ГПК України,  відповідач 2 суду не надав.
Отже, відповідач 2 не виконав належним чином умов Договору лізингу в частині розрахунків і відповідно до договору лізингу та ч. 1 ст. 328 ЦК України, яка передбачає набуття права власності на підставі правочину, не набув права власності.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача 2.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
         
В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.     
2.          Визнати недійсним договір фінансового лізингу про поставку тракторів фірми  "Дір енд Компані", запасних частин та проведення розрахунків за них № 99/07-78-13 від 10.07.2000 року, укладений між Виробничо-господарською корпорацією «Донецькоблтехсервіс»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрсільгоспсервіс».
3.          Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрсільгоспсервіс»(юр. адреса: 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 33/34, кв. 8, пошт. адреса: 04123, м. Київ, вул. Межова, 19, кв. 22, код ЄДРПОУ 30971559) повернути Українському державному концерну по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню агропромислового комплексу «Украгросервіс»(01133, м. Київ, вул. Мечникова, 16, код ЄДРПОУ 13278466) майно, а саме: два трактори  “Джон Дір” заводські № 020865 та № 020887.
4.          Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрсільгоспсервіс»(юр. адреса: 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 33/34, кв. 8, пошт. адреса: 04123, м. Київ, вул. Межова, 19, кв. 22, код ЄДРПОУ 30971559) на користь Українського державного концерну по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню агропромислового комплексу «Украгросервіс»(01133, м. Київ, вул. Мечникова, 16, код ЄДРПОУ 13278466) державне мито в сумі 85 (вісімдесят п’ять) грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
 
 
Суддя                                                                                                      М.М. Якименко