Поиск
Вы верите в эффективность люстрации судебной системы ?
Да, конечно.
Нет, ничего не измениться.
Мне все равно.

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
№  48/301-47/128 
 
11.02.09
 
За позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед»
До                    Поліклініки №2 Шевченківського району м. Києва
Про                 відшкодування шкоди
За участю      Прокуратури Шевченківського району м. Києва

                    Судді:  Кролевець О.А. (головуючий)
                                 Трофименко Т.Ю.
                                                                                            Станік С.Р.
 
Представники :
Від позивача:       Надьожа В.В. (довіреність №181 від 14.01.2009) 
Від відповідача:   Стойловська І.О. (довіреність №б/н від 24.09.2008)
                             Горбунова О.В. (головний лікар, наказ №13-к від 18.04.2005)
Від прокуратури: Онучина Т.В. (довіреність №К-220 від 10.02.2009)
 
ОБСТАВИНИ СПРАВИ :
 
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в розмірі 120017,89 грн. та моральної шкоди в розмірі 200000,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2006 №48/301 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 66820,26 грн. реальних збитків, 50000 грн. моральної шкоди та судові витрати.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2006 №48/301 рішення суду від 03.08.2006 скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2007 касаційну скаргу ТОВ «Діамед»задоволено частково; рішення  Господарського суду міста Києва від 03.08.2006 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2006 у справі №48/301 скасовано, справу направлено до Господарського суду міста Києва на новий розгляд в іншому складі суду.   
Під час нового розгляду справи позивачем подані уточнення позовних вимог №107 від 07.02.2008, згідно з якими він просить суд стягнути з відповідача збитки загальною сумою 244033,01 грн. розраховані за період з 05.08.2005 по 05.02.2008, в тому числі вартість залишку товару в розмірі 66820,26 грн., вартість основних засобів в розмірі 20176,50 грн., упущену вигоду в розмірі 107036,26 грн., моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані наступним. Між сторонами був укладений договір оренди нежилого приміщення площею 12 кв.м. під розміщення аптечного кіоску. Починаючи з жовтня 2004 року відповідач перешкоджає доступу до орендованого приміщення працівникам аптечного кіоску та позивачеві, в тому числі відповідач позбавив позивача можливості забрати власне майно та обладнання, що підтверджується одностороннім актом ТОВ «Діамед». Також позивач стверджує, що 28.07.2005 відповідач самовільно проник до аптечного кіоску та вилучив і знищив майно, що належить позивачеві. Вказані дії відповідача призвели до завдання ТОВ «Діамед»збитків, які складаються з вартості залишку товару, балансової вартості основних засобів, упущеної вигоди, а також завдано моральної шкоди позивачеві. Посилаючись на приписи глави 82 Цивільного кодексу України, позивач просить суд стягнути з відповідача завдані збитки та моральну шкоду. 
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, відповідач зазначає, що роботу аптечного кіоску було припинено на підставі постанови про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства від 17.08.2004 №188 Головного державного санітарного лікаря Шевченківського району м. Києва, який заборонив роботу аптечного кіоску ТОВ «Діамед». Таким чином, посилання позивача на протиправні дії відповідача та перевищення своїх повноважень є безпідставними. Посилання позивача на те, що відповідач в односторонньому порядку вилучив майно ТОВ «Діамед»відповідач також заперечує, оскільки позивачеві неодноразово надсилались листи про необхідність прийняття залишеного в аптечному кіоску майна. Нараховані позивачем упущена вигода та моральна шкода за твердженням відповідача є недоведеними і задоволенню не підлягають. 
Ухвалою суду від 03.06.2008 було призначено судову експертизу, провадження у справі №48/301-47/128 зупинено до отримання висновку експерту.
Після надходження до суду висновку Київського НДІСЕ судово-економічної експертизи від 27.11.2008 №5739, провадження у справі №48/301-47/128 було поновлено, справу призначено до подальшого розгляду. 
Сторонами надані додаткові пояснення по суті висновку експерта.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:
 
На підставі договору оренди майна від 01.06.1997, укладеному між Територіальним медичним об’єднанням Шевченківського району та ТОВ «Діамед»та зареєстрованому в книзі записів договорів оренди майна Головного управління охорони здоров’я населення м. Києва 23.10.1997 за №426/8, позивач прийняв в орендне користування нежиле приміщення і майно для аптечного кіоску по роздрібній реалізації готових лікарських форм та предметів санітарії-гігієни по вул. Пимоненка,10-а загальною площею 12 кв.м. Термін дії цього договору оренди визначений сторонами до 31.12.2000 (п.10 договору). 
Відповідно до розділу 3 Договору орендар (позивач по справі) зобов’язаний утримувати майно в належному стані; використовувати орендоване майно тільки за прямим призначенням; дотримуватися правил пожежної безпеки; відповідати за належний санітарний стан приміщення; забезпечувати безперешкодний доступ представників орендодавця, Головного управління охорони здоров’я населення м. Києва та Головного управління житлового господарства та майна м. Києва до орендованого майна для перевірки його використання у будь-який час тощо. 
Сторонами не заперечується, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди, позивач продовжував користуватися орендованим приміщенням для використання під аптечний кіоск. Крім того, наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що зазначений договір оренди не припиняв свою дію і є чинним. Цей факт також встановлений в постанові Вищого господарського суду України від 12.04.2007 №48/301.
17.08.2004 Головним державним санітарним лікарем Шевченківського району м. Києва була винесена постанова №188 про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства, з якої вбачається, що роботу аптечного пункту ТОВ «Діамед»по вул. Пимоненка,10 було заборонено з моменту вручення до усунення вищевказаних недоліків (порушень вимог чинного законодавства, вказаних в постанові). Роботи можуть бути відновлені за рішенням Головного державного санітарного лікаря Шевченківського району м. Києва.
06.10.2004 Поліклінікою №2 Шевченківського району (відповідач) в односторонньому порядку був складений акт №346, яким був зафіксований факт роботи та намагання переобладнання аптечного кіоску «Діамед», не зважаючи на заборону СЕС. При складанні акту керівництво поліклініки вимагало щоб провізор аптеки припинив роботу, після чого аптечний кіоск був зачинений ключем орендаря та навісним замком орендодавця до вирішення питання про дозвіл СЕС на роботу кіоску та рішення суду. Акт був складений в присутності представників поліклініки та провізора аптечного кіоску ТОВ «Діамед», яка від підпису акту відмовилась.
З цього часу, за твердженнями позивача, ТОВ «Діамед»було позбавлено можливості користуватися орендованим приміщенням та здійснювати господарську діяльність з роздрібного продажу лікарських засобів. При цьому позивач стверджує, що на момент припинення роботи аптечним кіоском в ньому знаходився товар на загальну суму 66820,26 грн., який до сьогодні позивачу не переданий (місцезнаходження вилученого товару позивачеві не відомо). Такі протиправні дії відповідача завдають матеріальних та моральних збитків ТОВ «Діамед», уточнений розрахунок яких від 07.02.2008 наданий позивачем під час розгляду справи.    
Відповідач такі твердження позивача відхиляє повністю з підстав, зазначених вище, та просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Проаналізувавши фактичні обставини справи та приписи чинного законодавства щодо відшкодування завданої шкоди, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог виходячи з наступного.
Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України (далі –ГК України) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, згідно зі ст.225 ГК України включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною; матеріальна компенсації моральної шкоди у випадках, передбачених законом.       
Обов’язок відшкодувати збитки є загальною формою цивільно-правової відповідальності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов’язань.
Обов’язковими умовами покладання відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв’язку між діями особи та збитками, які складають об’єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.  
Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), на якій ґрунтуються позовні вимоги ТОВ «Діамед», майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Як вже зазначалось вище, позивач стверджує, що протиправні дії відповідача завдали ТОВ «Діамед»збитків у вигляді вартості залишку товару у розмірі 66820,26 грн., вартості основних засобів у розмірі 20176,50 грн., упущеної вигоди у розмірі 107036,26 грн., а також завдало моральної шкоди в сумі 50000,00 грн.
З метою встановлення документальної обґрунтованості заявлених позивачем збитків та упущеної вигоди, судом призначено судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Як вбачається з висновку №5739 судово-економічної експертизи по господарській справі №48/301-47/128, складеного 27.11.2008 (знаходиться в матеріалах справи), вказаний позивачем розмір упущеної вигоди за період з 05.08.2005 по 05.02.2008 у сумі 98757,50 грн. документально не підтверджується; вказаний позивачем розмір вартості залишку товару, який знаходився на реалізації в аптечному кіоску ТОВ «Діамед»в приміщенні Поліклініки жіночої консультації по вул. Пимоненка,10-а станом на 05.08.2005 в сумі 66820,26 грн. документально не підтверджується; вказаний позивачем розмір балансової вартості основних засобів в сумі 20176,50 грн., які знаходились в аптечному кіоску ТОВ «Діамед»в приміщенні поліклініки жіночої консультації по вул. Пимоненка,10-а, станом на 05.08.2005 документально не підтверджується.   
Таким чином, судовим експертом встановлено, що заявлені позивачем до стягнення збитки у вигляді упущеної вигоди, вартості основних засобів та вартості залишку товару документально не підтверджуються. 
Заперечення позивача проти висновків судового експерта не приймаються судом до уваги, оскільки є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приймаючи до уваги, що позивачем не доведено суду розміру завданих ТОВ «Діамед»збитків, а також оскільки позивачем не доведено протиправність дій і вини відповідача, причинного зв’язку між діями відповідача та збитками позивача, тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Згідно зі ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдану фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 №5, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності (п.3 постанови Пленуму). 
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством (п.5 постанови Пленуму).
Заявляючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, позивач стверджує, що в результаті протиправних дій відповідача (орендодавця за договором оренди) товариству з обмеженою відповідальністю «Діамед»було завдано значну моральну шкоду, яка полягає у приниженні честі, гідності та ділової репутації товариства, зниженні престижу та підриві довіри до товариства.
Дослідивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Діамед»про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 50000,00 грн. не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено вини відповідача в завданні моральної шкоди, зокрема, в матеріалах справи відсутні докази того, що діями відповідача принижено честь, гідність та ділову репутацію ТОВ «Діамед», або завдано будь-яку іншу моральну шкоду позивачеві.
Відповідно до ст.ст.44, 49 ГПК України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача. Оскільки під час розгляду справи відповідачем були понесені витрати по сплаті вартості проведення судової експертизи у розмірі 4692,00 грн., тому на підставі ст.49 ГПК України вказані витрати підлягають відшкодуванню позивачем  на користь відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
 
В И Р І Ш И В :

1. В задоволені позову відмовити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед»(03134, м. Київ, вул. Григоровича-Барського,5, код 21526737, р/р 2600321054 в ОПЕРУ УСБ в м. Києві, МФО 300023), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, - на користь Поліклініки №2 Шевченківського району м. Києва (04050, м. Київ, вул. Пимоненка,10, код 05497198, р/р 35424003001115 в УДК в м. Києві, МФО 820019) 4692 (чотири тисячі шістсот дев’яносто дві) грн. витрат, пов’язаних з проведенням судово-економічної експертизи. 
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
 
Судді:                                                                      О.А.Кролевець

                     Т.Ю.Трофименко
                                
                     С.Р.Станік