Поиск
Вы верите в эффективность люстрации судебной системы ?
Да, конечно.
Нет, ничего не измениться.
Мне все равно.

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34
 

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №  11/216 
 
30.01.09

За позовом 
Військового прокурора Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави в особі
1) Міністерства оборони України,
2) Державного підприємства "63 котельно-зварювальний завод"
до   
Державного підприємства заводу "Генератор"
про стягнення 98 470,00 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.
 
Представники:
від прокуратури        
Гриненко Г.Є. –помічник прокурора, Халепа С.В. –помічник прокурора
від позивача-1 
Пилипенко Г.М. –представник
від позивача-2 
Дудоров О.О. –представник
від відповідача 
Хлапонін Д.Ю. –представник
 
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
 
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Військового прокурора Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства "63 котельно-зварювальний завод" про стягнення з Державного підприємства заводу "Генератор" 98 470,00 грн. заборгованості за отриману продукцію за договором купівлі-продажу № 239 від 24.06.2008.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного Договору № КП-239 купівлі-продажу від 24.06.2008 відповідач не в повному обсязі оплатив передану йому продукцію.
Позивачі позовні вимоги прокурора підтримують в повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні 30.01.2009 позов визнав у повному обсязі. Письмового відзиву на позов відповідач не подав.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд
                                 
В С Т А Н О В И В:

24.06.2008 між Державним підприємством "63 котельно-зварювальний завод" (далі –позивач-2) та Державним підприємством заводом "Генератор" було укладено Договір № КП-239 купівлі-продажу (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору позивач-2 зобов’язався поставити відповідачу продукцію в терміни та за ціною згідно специфікації до даного Договору.
Специфікація являється невід’ємною частиною даного Договору (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п. 3.1 Договору позивач-2 здійснює поставку продукції згідно Специфікації до даного Договору.
Терміни поставки (відпуску) продукції –протягом 5 календарних днів з дня надходження авансу в розмірі 60 000,00 грн. на розрахунковий рахунок позивача-2 (п. 3.2 Договору).
Згідно з п. 4.2 Договору та Специфікацією № 1 загальна сума договору складає 158 470,00 грн.
Відповідно до п. 4.3 Договору розрахунки здійснюються шляхом перерахування авансу в розмірі 60 000,00 грн. –до 10.09.2008, решта суми, а саме –98 470,00 грн. –до 10.10.2008.
Як свідчить належним чином засвідчена копія банківської виписки, що міститься матеріалах справи, відповідач здійснив попередню оплату за укладеним Договором № КП-239 від 24.06.2008 у розмірі 60 000,00 грн.
Позивач-2 свої зобов’язання за Договором виконав належним чином та в повному обсязі, передав відповідачу продукцію на загальну суму 158 470,00 грн., що підтверджується накладною № 201 від 15.09.2008.
Відповідач листом № 34/696 від 10.09.2008 гарантував позивачу-2, що здійснить оплату повної вартості продукції до 10.10.2008.
В порушення умов Договору, відповідач не сплатив позивачу-2 решту суми за переданий товар в розмірі 98 470,00 грн.
Наявність заборгованості у розмірі 98 470,00 грн. відповідачем не заперечується.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. 
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
У відповідності до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
На підставі ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає  виконанню у цей строк (термін).
Відповідач свої зобов’язання щодо оплати отриманої продукції у встановлений Договором строк у сумі 98 470,00 грн. не виконав.
Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона  доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.
Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання свої обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на спростування факту порушення ним договірних зобов’язань щодо оплати отриманої продукції за Договором № КП-239 від 24.06.2008 суду не надав.
Як вбачається з Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, наданої в судовому засіданні 16.01.2009, держаним реєстратором 04.04.2007 внесено запис про порушення справи про банкрутство Державного підприємства заводу "Генератор".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2008 порушено провадження у справі № 50/155 про банкрутство Державного підприємства заводу "Генератор".
Відповідно до положень п. 8.13 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 04.06.2004 № 04-5/1193 Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і ГПК України не містять приписів про заборону на прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також на вирішення спору за цим позовом по суті. Тому суди мають у встановленому ГПК України порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушена справа про банкрутство, і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження.
Як свідчать обставини справи, зобов’язання відповідача за Договором щодо повної оплати отриманого товару виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, тобто вимоги позивача є поточними. 
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів учасників судового процесу щодо підстав стягнення з відповідача заборгованості за отриману продукцію у розмірі 98 470,00 грн.
Враховуючи, що заявник у встановленому законом порядку звільнений від сплати судових витрат, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов’язані з розглядом справи, підлягають стягненню з відповідача на користь Державного бюджету України.

Керуючись  ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.    Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства заводу "Генератор" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 18, ідентифікаційний код 14312453 з будь-якого рахунку виявленого під час виконання рішення суду) на користь Державного підприємства "63 котельно-зварювальний завод" (76002, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Хриплинська, буд. 11, ідентифікаційний код 07552205) заборгованість у розмірі 98 470 (дев’яносто вісім тисяч чотириста сімдесят) грн. 00 коп.
3. Стягнути з Державного підприємства заводу "Генератор" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 18, ідентифікаційний код 14312453 з будь-якого рахунку виявленого під час виконання рішення суду) на користь Державного бюджету України 984 (дев’ятсот вісімдесят чотири) грн. 70 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені ГПК України.
 

  Суддя                                                                                                Ю.М. Смирнова