Поиск
Вы верите в эффективность люстрации судебной системы ?
Да, конечно.
Нет, ничего не измениться.
Мне все равно.

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

 


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №  22/184 
 
26.01.09

 


За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Приз Авто Україна»

до                   Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайд Авто»

про                 стягнення боргу в розмірі 1 124 949 грн. та штрафних санкцій

                                                                                                          суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача       Місечко В.М. (довіреність від 21.10.2008р.)

від відповідача   Гайдаржийська М.М. (довіреність від 27.11.2008р.);


26.01.2009р. у судовому засіданні, за згодою представників сторін у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.


ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

           Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Приз Авто Україна»(надалі ТОВ «Гранд Приз Авто Україна», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайд Авто»(надалі ТОВ «Вайд Авто», відповідач) суми попередньої оплати у розмірі 1 124 949 грн., пені за прострочення терміну поставки товару у розмірі 66 275, 07 грн., трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 8 284, 38 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу транспортного засобу № ВА 27/05 від 27.05.2008р. позивачем здійснено передплату товару, однак відповідачем свої зобов'язання не виконані, грошові кошти у повному обсязі на розрахунковий рахунок підприємства не повернуто. Станом на день вирішення справи судом заборгованість відповідача перед позивачем складає 1 124 949 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача з урахуванням вимог Цивільного кодексу України. Також заявлено до стягнення суму пені за прострочення поставки транспортного засобу, нарахування якої передбачено договором та трьох процентів річних.  

Під час розгляду справи суд не знайшов підстав для забезпечення позовних вимог, як того просив позивач у поданих до суду заявах, а заявлені клопотання судом відхилені через наступне.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. № 01-8/2776 “Про деякі питання практики забезпечення позову” у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 ГПК України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позивачем не представлено доказів, які б свідчили, що відповідач має намір приховати кошти, наявні на банківських рахунках.

Відповідач надав відзив на позову у якому зазначив, що в позові слід відмовити, оскільки вимоги позивача про стягнення грошових коштів є безпідставними. За укладеним між сторонами договором на відповідача не покладено обов’язків щодо сплати на користь позивача чи повернення грошових коштів, а тому вимоги про стягнення суперечать нормам чинного законодавства України. Заявляючи вимоги про стягнення грошових коштів, позивач, за твердженням відповідача, самостійно змінює умови договору, щодо прав та обов’язків сторін договору, тоді як відповідно до умов договору сторони не мають права змінювати чи розривати договір в односторонньому порядку.

Нарахування штрафних санкцій відповідач вважає необґрунтованим оскільки положення ст. 625 ЦК України застосовуються саме у випадку наявності прострочення виконання грошового зобовязання, тоді як з договору для відповідача таких не виникає.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -


ВСТАНОВИВ:

           27 травня 2008р. між ТОВ «Гранд Приз Авто Україна»та ТОВ «Вайд Авто»укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 27/05 за умовами якого останнє зобов’язувалось передати покупцю, а покупець (позивач у справі) оплатити на умовах договору автомобілі згідно додатку № 1 до договору.

Додатком № 1 до договору є специфікація товару за якою сторони погодили купівлю-продаж автомобіля Acura MDX в кількості 4 штуки, колір кузова –чорний.

У відповідності до п. 3.1 Договору платник (яким є позивач у справі) зобовязувався провести оплату по договору в два етапи та зокрема: на розрахунковий рахунок або в касу продавця, покупець здійснює передплату за автомобіль в розмірі 887 040 грн. протягом 3 днів з моменту укладення договору (1 етап) та оплатити залишок 271 909 грн. протягом двох днів з моменту отримання товару (2 етап).

Згідно п. 2.1 договору продавець брав на себе зобов’язання поставити покупцю замовлені ним автомобілі, згідно попередньо прийнятого та частково оплаченого замовлення, в комплектації, згідно додатку № 1 до договору. Строк поставки – протягом 30 днів з моменту здійснення покупцем платежу у відповідності з п. 3.1 договору.

На виконання зобов’язань, що виникли для ТОВ «Гранд Приз Авто Україна»з договору  № 27/05 від 27.05.2008р. позивачем на користь відповідача перераховано 27.05.2008р. –887 040 грн., 27.06.2008р. –71 909 грн., 01.07.2008р. –200 000 грн. що підтверджується платіжними дорученнями № 89 від 27.05.2008р., № 108 від 27.06.2008р., № 109 від 01.07.2008р.. В свою чергу відповідачем зобов’язань з поставки оплачених автомобілів  у строки обумовлені в договорі не виконано, доказів зворотнього суду не представлено, а частину коштів, в сумі 34 000 грн. відповідачем повернуто позивачу.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Кошти в сумі 887 040 грн. сплачені позивачем як те і передбачено договором у відповідності з положенням п. 3.1 договору, сплата здійснена 27.05.2008р. без порушення встановленого три-денного строку.

В силу положень договору (п. 2.1) строк поставки товару погоджений сторонами протягом 30 днів з моменту здійснення покупцем платежу у відповідності з п. 3.1 договору та враховуючи наведені положення договору та перерахування коштів на рахунок відповідача в якості передплати згідно платіжного доручення № 89 від 27.05.2008р., поставка товару мала бути здійснена не пізніше 26.06.2008р..

Оплаченого товару відповідачем на користь позивача не передано, доказів виконання зобов’язань щодо передання автомобілів по договору № 27/05 від 27.05.2008р. суду не представлено, відповідачем зазначеного факту не спростовано.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочки боржника виконання зобов’язань втратило інтерес для кредитора, він має можливість відмовитись від прийняття виконання зобов'язань. Згідно положень ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки зобов’язань з передачі оплачених автомобілів відповідачем не виконано, позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення сплачених грошових коштів. Банківською випискою за 27.08.2008р. підтверджується повернення відповідачем коштів в сумі 34 000 грн., що відповідно свідчить про визнання факту прострочення виконання зобов’язання з поставки автомобілів та невиконання з боку відповідача договору № 27/05 від 27.05.2008р..

Матеріали справи належних доказів в спростування доводів позивача не містять, відповідачем таких не надано, у зв’язку з чим вимоги про повернення суми передоплати в розмірі 1 124 949 грн. через невиконання відповідачем умов договору № 27/05 від 27.05.2008р. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на неправомірність вимог позивача про стягнення коштів у зв’язку з відсутністю такого обов’язку в договорі є безпідставним, оскільки в даному випадку повернення коштів є наслідком порушення зобов’язання та обумовлене наведеними нормами закону. Факт сплати позивачем коштів передбачених договором по другому етапу (в сумі 271 909 грн.) не свідчить про відсутність обов’язку їх повернення та не є підставою для звільнення відповідача від виконання  зобов’язань з поставки автомобілів. Окрім того, за умовами договору (п.4.1) передача товару від продавця до покупця здійснюється по акту приймання-передачі після сплати їм повної вартості автомобілів протягом одного дня, а зобов’язання з поставки автомобілів за умовами договору мало бути виконане відповідачем у строк до 26.06.2008р..

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Як про те зазначено у договорі (п. 6.3) у випадку невиконання своїх зобов’язань ззначених в розділі 4, продавець оплачує платнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, що виникає з умов договору за кожний день прострочення.

За визначенням, що міститься у Господарському кодексі України (ч. 1 ст. 230) штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини першої статті 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача розрахована позивачем за період з 27.06.2008р. по 27.08.2008р. щодо суми 1 158 949 грн., та за період з 28.08.2008р. по 23.09.2008р. щодо суми 1 124 949 грн. і складає 66 275, 07 грн., з урахуванням повернення коштів в сумі 34 000 грн. 27.08.2008р..

Вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованих 3 % річних в розмірі 8 824, 38 грн. суд вважає необґрунтованими виходячи з наступного.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За укладеним договором у відповідача грошових зобов’язань не виникало, положення договору № 27/05 від 27.05.2008р. не передбачають зобов’язань ТОВ «Вайд Авто»щодо повернення грошових коштів в разі не поставки товару, що є предметом договору, не містять строку для виконання зобов’язань з повернення передплати. За вказаним договором на відповідача були покладені обов’язки з передачі покупцю автомобілів, які за своєю природою не є грошовими, відповідно у позивача відсутні підстави для вимоги сплати трьох процентів річних.

Враховуючи наведене, позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в розмірі 11 995, 08 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 11 991, 95 грн..

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -


В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайд Авто»(01001, м. Київ, вул. Лютеранська 16, оф. 14а, п/р 26006405809261 в Вишневому відділенні Київської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 321013, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 35266226) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Приз Авто Україна»(02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська 6, п/р 26001005000709 в ВАТ «Родовід Банк»м. Києва, МФО 321712, ідент. код 35207574) 1 124 949 грн. (один мільйон сто двадцять чотири тисячі дев’ятсот сорок дев’ять гривень) суми попередньої оплати, 66 275, 07 грн. (шістдесят шість тисяч двісті сімдесят п’ять гривень 07 копійок) пені.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайд Авто»(01001, м. Київ, вул. Лютеранська 16, оф. 14а, п/р 26006405809261 в Вишневому відділенні Київської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 321013, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 35266226) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Приз Авто Україна»(02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська 6, п/р 26001005000709 в ВАТ «Родовід Банк»м. Києва, МФО 321712, ідент. код 35207574) 11 991, 95 грн. (одинадцять тисяч дев’ятсот дев’яносто одну гривню 95 копійок) судових витрат.


Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

 

Суддя                                                                                                                            Р.І. Самсін