Поиск
Вы верите в эффективность люстрации судебной системы ?
Да, конечно.
Нет, ничего не измениться.
Мне все равно.

Справа №1-86/09

 


 

ВИРОК

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

м. Київ                                       02 березня 2009 року

 

Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Кияшка О.А., при секретарі Сироті О.О., з участю прокурора Ємець Я.А., захисників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,  розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1  року народження, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, освіта середня, не працюючого, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 20.05.2002 року за ст.289 ч.2 КК України, вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 25.10.2002 року за ст.309 ч.1 КК України, вироком Докучаєвського міського суду Донецької області від 28.03.2006 року за ст.185 ч.1, 357 ч.3 КК України,

у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 185 ч.2, 190 ч.2, 358 ч.1, 289 ч.3 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2  року народження, уродженця с. Тополеве Гребінківського району Полтавської області, громадянина України, українця, освіта середня, не працюючого, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_2 , раніше не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ст.289 ч.3 КК України,

 

ВСТАНОВИВ:

 

ОСОБА_1  29.09.2007 року приблизно в 00 годин 15 хвилин, знаходячись на АДРЕСА_3 , з метою повторного таємного викрадення чужого майна підійшов до автомобіля  «Міцубісі Паджеро» д.н. НОМЕР_1 , та переконавшись в тому, що за ним ніхто не спостерігає, розбив камінцем скло вказаного автомобіля, після чого проник до салону, звідки  таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_5 , а саме: мобільний телефон «Нокіа Н 93» вартістю 3928 гривень, в якому знаходилась сім картка оператора «Київ стар», тариф безлімітний, вартістю 500 гривен, на рахунку якої знаходилось гроші у сумі 20 гривень. Після цього ОСОБА_1  скрився з місця вчинення злочину та  розпорядився викраденим майном за власним розсудом.

    Крім цього, ОСОБА_1  29.12.2007 року приблизно о 14 годині 25 хвилин, знаходячись на проспекті АДРЕСА_4 , з метою повторного таємного викрадення чужого майна підійшов до автомобіля  «Хонда Аккорд» д.н. НОМЕР_2 , та переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, розбив камінцем скло вказаного автомобіля, після чого проник до салону, звідки таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_6 , а саме: матерчату сумку вартістю 70 гривень, в якій знаходився ноутбук «МСІ» вартістю 7000 гривень. Після цього, ОСОБА_1  скрився з місця вчинення злочину та  розпорядився викраденим майном за власним розсудом.

    Крім цього, ОСОБА_1  08.02.2008 року приблизно о 21 годині 30 хвилин,  знаходячись за місцем роботи – в приміщенні автомийки на АДРЕСА_5 , переконавшись у тому, що за ним ніхто не спостерігає, з метою повторного таємного викрадення чужого майна, проник до шафи, в якій зберігались речі адміністратора мийки ОСОБА_7 , звідки  таємно викрав майно останнього, а саме :

- гроші в сумі 2644 грн. 00 коп.,

- пневматичний пістолет вартістю 300 грн. 00 коп.,

- паспорт, довідка про ідентифікаційний код, свідоцтво про загальне обов’язкове страхування  на  ім’я ОСОБА_7 , які матеріальної цінності для потерпілого не становили.

Після цього ОСОБА_1  скрився з місця вчинення злочину та  розпорядився викраденим за власним розсудом.

Крім цього, ОСОБА_1  на початку грудня 2007 року, знаходячись за місцем свого мешкання – у АДРЕСА_1 , прочитав у газеті «Пропоную роботу» оголошення, в якому пропонувалась робота на посаді кур’єра в «Інтернет магазині», офіс якого розташовувався на АДРЕСА_6 . Усвідомлюючи, що працюючи кур’єром, він отримає доступ до грошей та матеріальних цінностей, ОСОБА_1  вирішив влаштуватись на вказану посаду з метою заволодіння чужим майном  шляхом обману.

Виконуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1  влаштувався на вказану роботу та 05.12.2007 року приблизно о 12 годині, знаходячись в «Інтернет магазині» по АДРЕСА_6 , отримав від ОСОБА_8  завдання придбати товар на фірмі «Цифротех». ОСОБА_1  пообіцяв придбати товар, хоча збирався витратити отримані гроші на особисті потреби. ОСОБА_8 , будучі введеним в оману щодо справжніх намірів ОСОБА_1 , передав йому гроші в сумі 1530 грн. 00 коп. для закупівлі товару. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1  привласнив кошти потерпілого ОСОБА_8  у сумі 1530 грн. 00 коп. та розпорядився ними за власним розсудом.

Крім цього, ОСОБА_1  у грудні 2007  року з метою підроблення паспорту та  подальшого його використання, знаходячись неподалік ст. м. «Святошин» в м. Києві  придбав у невстановленої слідством особи паспорт серії СН НОМЕР_3  на ім’я   ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3  року народження, вклеїв свої фотокартки, вчинивши таким чином підроблення документу з метою подальшого  використання.

Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на вчинення шахрайства повторно,   ОСОБА_1  04.02.2008 року приблизно о 21 годині  пред’явив адміністратору готелю «Адрія» ОСОБА_10 , розташованого на АДРЕСА_7 , підроблений паспорт на ім’я ОСОБА_9 , та шляхом обману переконав її надати йому в користування номер готелю до 08.01.2008 року, пообіцявши розрахуватись за спожиті послуги у день виселення, хоча насправді такого наміру не мав.

В період часу з 04.01.2008 року по 08.01.2008 року ОСОБА_1  мешкав у номері готелю «Адрія», вартістю 585,00 гривень за добу, користувався супутніми  послугами, включаючи сніданок вартістю 80,00 гривень, користування міні-баром вартістю 466,00 гривень,  телефоні переговори вартістю 200 гривень, а після виселення ухилився від оплати спожитих послуг шляхом обману, спричинивши ТОВ «Єврохотелсістем», яке є власником готелю, матеріальну шкоду на суму 3086 гривень.

Крім цього, ОСОБА_1  18.02.2008 року приблизно о 22 годині, знаходячись на  автомийці, розташованій на АДРЕСА_5 , на якій він працював різноробочим, запропонував   ОСОБА_4 , який також працював різноробочим на вказаній автомийці, покататись по місту Києву на автомобілі  «БМВ» д\з НОМЕР_4 , після чого поставити його на місце. Вказаний автомобіль був залишений на автомийці власником ОСОБА_11  для проведення хімічної чистки салону.

ОСОБА_4  погодився на пропозицію ОСОБА_1  та передав останньому ключі від автомобіля  «БМВ» д\з НОМЕР_4 , ввірені йому для проведення хімчистки салону автомобіля.

 Таким чином, не маючи відповідного дозволу власника на керування та розпорядження автомобілем, ОСОБА_1  і ОСОБА_4  вступили у попередню змову на протиправне тимчасове таємне вилучення автомобіля  «БМВ» д\з НОМЕР_4  з метою пересування по місту Києву, всупереч волі власника транспортного засобу ОСОБА_11

Після цього ОСОБА_1  відчинив двері автомобіля  «БМВ» д\з НОМЕР_4  та  сів за кермо, а ОСОБА_4  сів на переднє пасажирське сидіння. Вони виїхали з приміщення мийки та поїхали кататись по м. Києву, незаконно заволодівши транспортним засобом.

Дорогою ОСОБА_1  вирішив позбутись ОСОБА_4 , оскільки захотів вийти за межі спільного злочинного умислу – не повертати автомобіль на автомийку, а продовжити використовувати його у власних цілях. Скориставшись тим, що ОСОБА_4  вийшов з автомобіля у справах, він залишив його та поїхав у м. Житомир.

ОСОБА_4  повернувся в приміщення автомийки, де переночував, а зранку наступного дня, 19.02.2008 року, повідомив про подію адміністратора мийки ОСОБА_7

ОСОБА_1  з 18.02.2008 року по 22.02.2008 року використовував автомобіль  «БМВ» д\з НОМЕР_4  у власних цілях.

22.02.2008 року, тікаючи на автомобілі «БМВ» д\з НОМЕР_4  від переслідування працівників міліції, знаходячись на вул. Миру в м. Житомирі, ОСОБА_1  не впорався з керуванням, з’їхав з проїжджої частини та здійснив наїзд на перешкоду (електроопору), пошкодивши ряд вузлів та агрегатів автомобілю, завдавши потерпілому ОСОБА_11  великої матеріальної шкоди у розмірі 152155,40 гривен.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_4  свою вину у обвинуваченні за ст.289 ч.3 КК України визнав частково. Підтвердивши фактичні обставини пред’явленого обвинувачення, він оспорив правильність кваліфікації його дій, вважаючи, що його дії слід кваліфікувати за ч.2 ст.289 КК України. Так з його показів, які він давав під час судового та досудового слідства, вбачається, що 18.02.2008 року приблизно о 21 годині, він знаходився в приміщенні автомийки, яка знаходиться на АДРЕСА_5 . Він працював там різноробочим. ОСОБА_1 , який також працював різноробочим на вказаній автомийці, запропонував йому покататись по місту Києву на автомобілі  «БМВ» д\з НОМЕР_4 , після чого поставити його на місце. Вказаний автомобіль був залишений на автомийці власником для проведення хімічної чистки салону. Ключі від автомобіля знаходились у нього. Він погодився та передав ОСОБА_1  ключі від автомобіля. Після цього ОСОБА_1  сів за кермо автомобіля, а він сів на переднє пасажирське сидіння. Вони виїхали з приміщення мийки та поїхали кататись по м. Києву. Невдовзі він вийшов з автомобіля, щоб сходити в магазин, а ОСОБА_1  залишився чекати його в автомобілі. Однак, коли він повернувся, то побачив, що ні ОСОБА_1 , ні автомобіля немає. Він повернувся на автомийку, але ОСОБА_1  там не було. Він переночував на автомийці і зранку наступного дня розповів про те, що трапилось адміністратору мийки ОСОБА_7 .

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1  частково визнав свою вину у пред’явленому обвинуваченні, підтвердив факт вчинення інкримінованих йому злочинів, передбачених ст.ст. 190 ч.2, 358 ч.1, 289 ч.3 КК України, та заперечив причетність до вчинення інкримінованих йому злочинів, передбачених ст.185 ч.2 КК України.

ОСОБА_1  суду показав, що на початку грудня 2007 року, знаходячись вдома, прочитав у газеті «Пропоную роботу» оголошення, в якому пропонувалась робота на посаді кур’єра в «Інтернет магазині», офіс якого розташовувався на АДРЕСА_6 . Він вирішив влаштуватись на вказану посаду з метою заволодіння чужим майном. 05.12.2007 року приблизно о 12 годині він отримав від директора гроші в сумі 1530 гривен для закупівлі товару. вказані гроші привласнив та потратив на особисті потреби.

У грудні 2007 року він придбав біля ст.м. Святошино у раніше не знайомого чоловіка паспорт на ім’я ОСОБА_9 , щоб використовував в злочинній діяльності. Після цього він вклеїв у вказаний паспорт свою фотокартку.

У лютому 2008 року він пред’явив підроблений ним паспорт при отриманні номеру в готелі «Адрія». Наміру розраховуватись за готель він не мав. Мешкав у готелі 4 доби та користувався його послугами. Потім виїхав з готелю, не розрахувавшись за надані послуги. Паспорт на ім’я ОСОБА_9  залишився в готелі.

08.02.2008 року приблизно о 21 годині 30 хвилин знаходячись на  автомийці по АДРЕСА_5 , де працював різноробочим, він таємно викрав у роздягальні з шафи адміністратора гроші в сумі 2466 гривен, пневматичний пістолет та  документи.  Пістолет він продав, гроші використав на власні потреби.

18.02.2008 року приблизно о 21 годині він знаходився в приміщенні автомийки на АДРЕСА_5 , на якій працював різноробочим. На мийці знаходився автомобіль  «БМВ», у якому мийник ОСОБА_4  робив хімчистку салону.  Він запропонував ОСОБА_4  покататись по місту Києву на вказаному автомобілі, після чого поставити його на місце. ОСОБА_4  погодився та передав йому ключі від автомобіля. Він сів за кермо автомобіля, а ОСОБА_4  на переднє пасажирське сидіння. Вони трохи покатались по м. Києву, після чого він вирішив втекти від ОСОБА_4 , щоб не повертати автомобіль на мийку, а продовжити використовувати у власних цілях.  Коли ОСОБА_4  вийшов з автомобіля у справах, він залишив його та поїхав у м. Житомир. У Житомирі він знаходився до 22.02.2008 року. Того ж дня він, тікаючи на автомобілі від працівників міліції, здійснив наїзд на електроопору та пошкодив автомобіль, після чого був затриманий.

ОСОБА_1  заперечив свою вину у вчиненні крадіжок з автомобіля «Мітсубісі» 29.09.2007 року та автомобіля «Хонда» 29.12.2007 року, зазначивши, що цих злочинів не скоював.

Проте, під час допитів в ході досудового слідства ОСОБА_1  повністю визнавав свою вину у вчиненні крадіжок та показував, що 29.09.2007 року  приблизно в 00 годин на вул. Празькій в м. Києві він побачив припаркований автомобіль «Міцубісі» та вирішив вчинити крадіжку. Переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, він розбив камінцем скло автомобіля, проник до салону та викрав мобільний телефон «Нокіа Р 93», який  в подальшому продав, а гроші використав на власні потреби.

29.12.2007 року приблизно о 14  годині 30 хвилин, проходячи біля виставкового центру, розташованого на Броварському проспекті в м. Києві, він побачив автомобіль  «Хонда», в салоні якого лежала сумка з ноутбуком. Він вирішив вчинити крадіжку. Переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, він розбив скло, відчинив двері та проник до салону автомобіля, звідки викрав сумку з ноутбуком. В подальшому він продав викрадене ним майно, а гроші використав на власні потреби.  

Твердження ОСОБА_1  про те, що він дав вказані показання під психологічним тиском працівників міліції є голослівними, оскільки жодних фактичних даних, які б підтверджували застосування до нього незаконних методів досудового слідства судом не встановлено. Із скаргами на дії слідчого чи інших працівників міліції ОСОБА_1  до початку судового слідства із скаргами на дії працівників міліції у відповідні органи не звертався, хоча, перебуваючи у СІЗО, не мав об’єктивних обмежень у реалізації свого права на звернення до державних органів за захистом.

В ході відтворення обстановки і обставин подій злочинів, ОСОБА_1  в присутності понятих підтвердив факт вчинення ним вказаних злочинів, вказавши на місцевості конкретні обставини їх вчинення, що підтверджується відповідними протоколами (т.1 а.с.48, т.1 а.с.142). Достовірність вказаних протоколів ОСОБА_1  в ході судового розгляду справи не оспорювалась.

 Результати відтворення обстановки і обставин подій злочинів повністю узгоджуються з показаннями потерпілих ОСОБА_5  і ОСОБА_6  щодо обставин вчинених щодо них злочинів та результатами оглядів транспортних засобів.

Так, потерпілий ОСОБА_5  суду показав, що  29.09.2007 року близько в 00 годин він залишив свій автомобіль «Міцубісі Пежеро» д\з НОМЕР_1  біля будинку АДРЕСА_3 . Повернувшись через 10 хвилин виявив пошкоджене скло автомобіля та  відсутність телефону «Нокіа Н 93» вартістю 3928 гривен, в якому знаходилась сім картка оператора «Київ стар», тариф безлімітний, вартістю 500 гривен, на рахунку якої знаходилось 20 гривен.

В ході огляду автомобіля   «Міцубісі Пежеро» д\з НОМЕР_1 , проведеного  29.09.2007 року, працівники міліції зафіксували факт пошкодження скла правих передніх дверей.

З показань потерпілого ОСОБА_6  вбачається, що 29.09.2007 року близько 10 годині 30 хвилин він залишив свій автомобіль «Хонда аккорд» д\з НОМЕР_2  біля АДРЕСА_4 . Повернувшись о 14 годині 30 хвилин виявив пошкоджене скло автомобіля та  відсутність матерчатої сумки вартістю 70 гривен, в якій знаходився ноутбук « МСІ» вартістю 7000 гривен.                

В ході огляду автомобіля «Хонда аккорд» д\з НОМЕР_2 , проведеного 29.12.2007 року, працівники міліції зафіксували факт пошкодження скла задніх лівих дверей.

На переконання суду, досліджені у справі докази спростовують твердження ОСОБА_1  про непричетність до вчинення крадіжок майна ОСОБА_5  і ОСОБА_6

Судом також ретельно досліджено докази, які обґрунтовують обвинувачення ОСОБА_1  за ст.ст. 190 ч.2, 358 ч.1, 289 ч.3 КК України та ОСОБА_4  за ст.289 ч.3 КК України.

Потерпілий ОСОБА_8   суду показав, що працює менеджером в «Інтернет магазині», офіс якого розташовувався на АДРЕСА_6 . 04.12.2007 року на посаду кур’єра з іспитовим строком був прийнятий ОСОБА_1   Під час співбесіди ОСОБА_1  надав свій паспорт та ідентифікаційний код. 05.12.2007 року в офісі він передав ОСОБА_1  гроші в сумі 1530 гривен для придбання аксесуарів. Отримавши гроші, ОСОБА_1  більше до офісу не повернувся. Через декілька днів ОСОБА_1  прийшов та пояснив, що гроші потратив на власні потреби, написав розписку, що зобов’язується повернути гроші до 28.12.2007 року. Але зобов’язання не виконав, у зв’язку з чим він вимушений був звернутись до правоохоронних органів.

Згідно з протоколом огляду та вилучення від 09.04.2008 року у ОСОБА_8  було вилучено: паспорт на ім’я ОСОБА_1 , довідка про ідентифікаційний код ОСОБА_1 , аркуш паперу з рукописним текстом від імені ОСОБА_1  в формі розписки від 5.12.2007 року.

Вказані документи визнані речовими доказами та долучені до матеріалів справи.

Згідно з висновком почеркознавчої експертизи № 240 від 25.04.2008 року рукописний текст від імені ОСОБА_1  у розписці від 5.12.2007 року виконаний ОСОБА_1

З показань свідка ОСОБА_10  вбачається, що вона працює на посаді адміністратора у готелі «Адрія», розташованому на АДРЕСА_7 . 04.01.2008 року приблизно о 21 годині, коли вона перебувала на робочому місті до неї звернувся чоловік, який зняв номер у готелі на 4 доби. Чоловік надав паспорт на ім’я ОСОБА_9  з власною фотокарткою. При цьому ніяких попередніх внесків чоловік не робив, пообіцяв розрахуватися по виїзду. Щоб переконати її у намірі розрахуватись за послуги готелю, він залишив свій паспорт . 08.01.2008 року о 12 годині чоловіка звільнив номер, однак за надані послуги не розрахувався, паспорт не забрав.    

Згідно з протоколом огляду та вилучення від 28.03.2008 року у ОСОБА_10  було вилучено паспорт на ім’я ОСОБА_9

Згідно з висновком технічної експертизи № 188 від 13.05.2008 року у паспорті громадянина України серії СН НОМЕР_3 , виданому на ім’я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3  р.н., Ленінградським РУ ГУМВС України в м. Києві, фотокартки чоловіка на 1-й та 3-й сторінках переклеєні.

Паспорт громадянина України серії СН НОМЕР_3 , виданий на ім’я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3  р.н., Ленінградським РУ ГУМВС України в м. Києві, визнано речовим доказом та долучено до матеріалів справи.

Потерпілий ОСОБА_7  суду показав, що працює на посаді адміністратора автомийки, розташованої на АДРЕСА_5 . 5.02.2008 року на мийку влаштувався ОСОБА_1 . 08.02.2008 року в вечорі він поклав свої гроші в сумі 2644 гривні до шафи, яка знаходилась в роздягальні. Шафу він зачинив на ключ. О 20 годині він вийшов з приміщення мийки. 09.02.2008 року він прийшов на роботу о 8:40 годині, та пішов переодягатися. Відчинивши дверці своєї шафи та виявив відсутність грошей у сумі 2466 гривень, пневматичного пістолету «Вальтер», вартістю 300 гривень, паспорту, довідки про ідентифікаційний код, свідоцтва про загальне обов’язкове страхування  на його ім’я, які матеріальної цінності для нього не становили. Замок шафи пошкоджень не мав, але в шафі була щілина, через яку можна було просунути руку та забрати вказані речі. На виході з мийки він зустрів ОСОБА_1 , який повідомив, що йде до магазину та невдовзі повернеться. Однак ОСОБА_1  на роботу більше не з’явився, тому він почав його підозрювати у вчиненні крадіжки. 11.02.2008 року приблизно о 16 годині під час зустрічі, ОСОБА_1  зізнався у вчиненні крадіжки та пообіцяв повернути гроші. Тому у міліцію із заявою про порушення справи він не звертався.13.02.2008 року ОСОБА_1  повернув йому паспорт та свідоцтво про загальне обов’язкове страхування. При цьому ОСОБА_1  пояснив, що пістолет продав, гроші потратив, а довідку про ідентифікаційний код загубив. Вони домовились, що він продовжуватиме працювати на мийці, а сума боргу буде вираховуватись із його заробітної плати. Проте в подальшому ОСОБА_1  скоїв новий злочин, а борг не повернув.

Потерпілий ОСОБА_11  суду показав, що він є власником автомобіля «БМВ 530» д\з НОМЕР_4 . 17.02.2008 року він попросив свого товариша ОСОБА_12  поставити автомобіль «БМВ 530» д\з НОМЕР_4  на автомийку, розташовану на АДРЕСА_5 , для проведення хімчистки салону. 19.02.2008 року  о 10:30 годині його повідомили, що автомобіль викрав працівник мийки ОСОБА_1  Він приїхав до мийки та виявив відсутність свого автомобіля, після чого викликав працівників міліції. Вночі 22.02.2008 року йому зателефонували працівники міліції та повідомили, що його автомобіль знайшли в м. Житомирі, де він потрапив у ДТП під управлінням працівника мийки ОСОБА_1 . Він разом з ОСОБА_12  поїхав у Житомир, забрали пошкоджений автомобіль БМВ і доставили його до м. Києва. Також він транспортував до м. Києва ОСОБА_1  у супроводі працівників міліції. Дорогою ОСОБА_1  розповів, що він разом із ОСОБА_4  взяли автомобіль покататися, а потім він залишив ОСОБА_4  та самостійно поїхав до Житомира. Тікаючи від працівників ДАІ у Житомирі, він не впорався з керуванням та наїхав на електроопору.

Свідок ОСОБА_7  суду показав, що працює на посаді адміністратора автомийки, розташованої на АДРЕСА_5 . На вказаній автомийці працювали мийниками ОСОБА_1  і ОСОБА_4   ОСОБА_4 . 19.02.2008 року він приїхав на роботу о 8 годині 40 хвилин та побачив, що в приміщенні мийки відсутній автомобіль БМВ 530, залишений власником для проведення хімчистки салону. Ключі від автомобіля він залишав ОСОБА_4 . ОСОБА_4 , який ночував в приміщенні мийки, розповів, що  увечері він з ОСОБА_1  поїхав на автомобілі БМВ за цигарками, а коли він ( ОСОБА_4 ) вийшов щоб купити цигарки, ОСОБА_1  поїхав на автомобілі та не повернувся.

З показів свідка ОСОБА_12  вбачається, що він підтримує дружні стосунки з ОСОБА_11 , який є власником «БМВ 530» д\з НОМЕР_4 . На прохання ОСОБА_11  17.02.2008 року приблизно о 11 годині він приїхав на мийку, розташовану на АДРЕСА_5 , де залишив автомобіль «БМВ 530» д\з НОМЕР_4 . Ключі від автомобіля він залишив працівнику мийки. Вранці 19.02.2008 року йому зателефонував власник мийки та повідомив, що автомобіль який він залишив на мийці, угнали працівники мийки. Після цього він повідомив про це   ОСОБА_11 . Вони поїхали на мийку та викликали працівників міліції. Вночі 22.02.2008 року йому зателефонував ОСОБА_11  та повідомив, що автомобіль знайшли в м. Житомирі, де він потрапив у ДТП під управлінням працівника мийки ОСОБА_1 .

    З рапорту інспектора ДПС Богунського РВ УМВС України в Житомирській області, зареєстрованого оперативним черговим за № 1807, вбачається, що 22.02.2008 року водій автомобіля «БМВ 530» д\з НОМЕР_4  проігнорував  вимоги працівників міліції про зупинку транспортного засобу. Під час переслідування водій не впорався з керуванням та здійснив наїзд на електроопору, внаслідок чого автомобіль було пошкоджено. В результаті перевірки було з’ясовано, що автомобіль «БМВ 530» д\з НОМЕР_4  перебуває у розшуку. Водія було затримано те передано слідчо-оперативній групі (т. а.с.93).

    Згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи № 2624 від 15.04.2008 року матеріальна шкода завдана внаслідок ДТП власнику автомобіля «БМВ 530» д\з НОМЕР_4  складає 152155 грн. 40 коп.

Оцінивши забрані у справі докази, суд вважає обґрунтованими твердження сторони захисту про неправильність кваліфікації дій ОСОБА_4  за ч.3 ст.289 КК України.

Так, з показів підсудних вбачається, що вони вступили у попередню змову, спрямовану на протиправне тимчасове таємне вилучення автомобіля  «БМВ» д\з НОМЕР_4  з метою пересування по місту Києву, всупереч волі власника транспортного засобу ОСОБА_11  При цьому вони домовились про повернення автомобіля на автомийку того ж дня. Під час вчинення злочину ОСОБА_1  вирішив вийти за межі спільного злочинного умислу – не повертати автомобіль на автомийку, а продовжити використання його у власних цілях на невизначений строк. Усвідомлюючи, що ОСОБА_4  може не підтримати його злочинного умислу, він вирішив позбутись ОСОБА_4  Скориставшись тим, що ОСОБА_4  вийшов з автомобіля у справах, він залишив його та продовжив вчинення злочину самостійно. В результаті самостійних злочинних дій ОСОБА_1 , грубого нехтування ним правилами дорожнього руху, невиконання вимог працівників міліції про зупинку транспортного засобу, автомобіль було пошкоджено, а його власнику завдано великої матеріальної шкоди.

Суд не вбачає підстав покладати відповідальність за вказані дії ОСОБА_1  на ОСОБА_4 , оскільки вони не охоплювались його умислом, та вважає за необхідне виключити з обвинувачення ОСОБА_4  кваліфікуючу ознаку «заподіяння великої матеріальної шкоди» і перекваліфікувати його дії з ч.3 ст.289 КК України на ч.2 ст.289 КК України.

Таким чином, суд вважає доведеною вину ОСОБА_4  у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, та кваліфікує його дії за ст.289 ч.2 КК України.

Суд вважає доведеною вину ОСОБА_1  у

таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно;

заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно;

підробленні документа, що видається підприємством, установою, організацією чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов’язків, з метою його подальшого використання підроблювачем;

незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, яке завдало великої матеріальної шкоди (заподіяло реальні збитки на суму понад двісті п’ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Суд кваліфікує дії ОСОБА_1  за ст.ст. 185 ч.2, 190 ч.2, 358 ч.1, 289 ч.3 КК України.

Призначаючи покарання ОСОБА_4 , суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, який скоїв злочин вперше, характеризуються позитивно, виявляє ознаки легкої розумової відсталості з емоційно-вольовою нестійкістю.  

Істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину та обставина, що ОСОБА_4  не був ініціатором вчинення злочину, виконував лише допоміжну роль, не мав наміру обернути транспортний засіб на власну користь чи на користь інших осіб, бажав лише тимчасово використати його у власних цілях протягом незначного відрізку часу, після чого повернути власнику.

Обставиною, яка пом’якшує покарання   ОСОБА_4 , є щире каяття у вчиненні злочину.

Обставин, що обтяжують його покарання, суд не вбачає.

З урахуванням викладеного, суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_4  мінімальну міру покарання, передбачену санкцією статті, та надати йому можливість виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства, шляхом звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до вимог  ст.ст.59, 77 КПК України до ОСОБА_4  не може бути застосована додаткова міри покарання у виді конфіскації майна, як в силу того, що вчинений ним злочин не був корисливим, так і в силу того, що таке додаткове покарання не застосовується у разі звільнення особи від відбування основного покарання з випробуванням.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 , суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, який раніше неодноразово скоював злочини, характеризуються негативно.  

Обставин, які пом’якшують покарання   ОСОБА_1 , суд не вбачає.

Обставиною, що обтяжує його покарання, є рецидив злочинів (обумовлену наявністю не знятих та не погашених судимостей за ст.ст. 309 ч.1, 357 ч.3 КК України).

З урахуванням даних про особу підсудного, суд вважає за необхідне при призначенні ОСОБА_1  покарання за сукупністю злочинів застосувати принцип часткового складання покарань.

Також суд враховує той факт, що слідством у справі не доведено, що ОСОБА_1  мав намір обернути «БМВ 530» д\з НОМЕР_4  на свою користь чи на користь інших осіб, тобто заволодів транспортним засобом з корисливих спонукань. Підсудний наполягає на тому, що мав намір лише покататись на автомобілі. Тому підстав для призначення ОСОБА_1  за ст.289 ч.3 КК України додаткового покарання у виді конфіскації майна суд не вбачає.

На погляд суду, факт перебування ОСОБА_4  і ОСОБА_1  у стані алкогольного сп’яніння під час незаконного заволодіння транспортним засобом не підтверджується об’єктивними даними, тому не може враховуватись  при призначенні покарання.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6  на суму 7070 грн. 00 коп., ОСОБА_7  на суму 2766 грн. 00 коп., ОСОБА_8  1530 грн. 00 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_11  підлягає частковому задоволенню на суму збитку встановлену висновком судової автотоварознавчої експертизи № 2624 від 15.04.2008 року у розмірі 152155 грн. 40 коп. З огляду на те, що ОСОБА_11  завдано збитки злочинними діями   ОСОБА_1 , обов’язок їх відшкодування слід покласти лише на нього. Підстав для залучення до цивільної відповідальності ОСОБА_4  немає.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5  та цивільний позов ТОВ «Єврохотелсистем» слід залишити без розгляду на підставі ст.291 КПК України.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

 

ЗАСУДИВ:

 

    ОСОБА_1  визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 185 ч.2, 190 ч.2, 358 ч.1, 289 ч.3 КК України.

Призначити ОСОБА_1  покарання:

за ст. 185 ч.2 КК України – у виді 3 років позбавлення волі,

за ст. 190 ч.2 КК України – у виді 2 років позбавлення волі,

за ст. 358 ч.1 КК України – у виді 2 років обмеження волі,

за ст. 289 ч.3 КК України – у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст.70 КК України призначити ОСОБА_1  покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначивши йому для відбування покарання у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_1  обчислювати з 22 лютого 2008 року.

    Міру запобіжного заходу ОСОБА_1  до набрання вироком законної сили залишити без змін – у виді утримання під вартою в Київському СІЗО № 13 Державного департаменту України з питань виконання покарань.

ОСОБА_4  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.289 ч.2 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Зарахувати ОСОБА_4  у строк відбування покарання строк утримання його під вартою з 05 березня 2008 року по 02 березня 2009 року.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4  від відбування покарання, якщо він протягом 2 років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки: повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

До набрання вироком законної сили змінити ОСОБА_4  міру запобіжного заходу з утримання під вартою в Київському СІЗО № 13 Державного департаменту України з питань виконання покарань на підписку про невиїзд, звільнивши його з під варти в залі суду.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6  задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1  на користь ОСОБА_6  7070 грн. 00 коп. матеріальної шкоди.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7  задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1  на користь ОСОБА_7  2766 грн. 00 коп. матеріальної шкоди.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8  задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1  на користь ОСОБА_8  1530 грн. 00 коп. матеріальної шкоди.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_11  задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1  на користь ОСОБА_11  152155 грн. 40 коп. матеріальної шкоди.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5  та цивільний позов ТОВ «Єврохотелсистем» залишити без розгляду.

Речові докази зберігати в матеріалах справи.

Стягнути з ОСОБА_1  судові витрати  за проведення судово-почеркознавчої експертизи у розмірі 1095 грн. 25 коп. на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві.

Стягнути з ОСОБА_1  судові витрати  за проведення судово-трасологічної експертизи у розмірі 2736 грн. 37 коп. на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві.

Стягнути з ОСОБА_1  судові витрати  за проведення судової автотоварознавчої  експертизи у розмірі 846 грн. 00 коп. на користь Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення, а засудженим ОСОБА_1  у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

 

Головуючий