Поиск
Вы верите в эффективность люстрации судебной системы ?
Да, конечно.
Нет, ничего не измениться.
Мне все равно.

                                                                                                          
 
 
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
 
ПОСТАНОВА
 
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
            21 квітня 2009 року                                                                                                  м. Київ
 
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
 
головуючого                                                 Співака В.І. 
суддів                                                             Білуги С. В.
                                                                       Гаманка О.І.
Загороднього А.Ф.
                                                                                  Заїки М.М.
                                                                                  
            при секретарі Шевченко Ю.В.,
за участю представника відповідача Жиденка В.В., 
 розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову Шевченківського районного суду  м. Києва від 16 липня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України про скасування наказу про звільнення з органів внутрішніх справ  та поновлення на посаді, -
 
     в с т а н о в и л а:
 
У березні 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Міністерства внутрішніх справ України про скасування наказу про звільнення з органів внутрішніх справ  та про поновлення його на посаді. Свої вимоги мотивував тим, що з жовтня 2001 року обіймав посаду начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області. Наказом від 01 вересня 2003 року №439о/с його звільнено через службову невідповідність за недоліки у роботі, за ці самі недоліки раніше на нього вже було накладено дисциплінарне стягнення. Крім того, на час звільнення він перебував на лікуванні (з 30 серпня 2003 року по 02 вересня 2003 року). Просив поновити його в органах внутрішніх справ України на посаді начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 28 квітня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 18 липня 2006 року, позов ОСОБА_2 було задоволено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 березня 2007 року постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 28 квітня 2006 року та ухвала апеляційного суду м. Києва від 18 липня 2006 року скасовані, а справа направлена на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.  
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 липня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2008 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі представник позивача ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення у справі та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_2
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильного застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що позивач, перебуваючи у спеціальному званні генерал-лейтенант міліції, з жовтня 2001 року обіймав посаду начальника ГУ МВС України в Київській області. У травні 2003 року було проведено інспекторську перевірку оперативно-службової діяльності ГУ МВС України у Київській області за результатами якої на позивача наказом Міністра внутрішніх справ України від 17 липня 2003 року №778 ДСК було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді суворого попередження за суттєві прорахунки в організації оперативно - службової діяльності підпорядкованих органів і підрозділів внутрішніх справ, а інші працівники управління притягнуті до інших видів дисциплінарної відповідальності.
Наказом Міністра внутрішніх справ України від 01 вересня 2003 року №965 пункт 2 наказу від 17 липня 2003 року №778, за яким на ОСОБА_2 було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді суворого попередження за суттєві прорахунки в організації оперативно - службової діяльності підпорядкованих органів і підрозділів внутрішніх справ, скасовано за м'якістю та прийнято рішення про звільнення      ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ.
В цей же день, 01 вересня 2003 року, наказом Міністра внутрішніх справ України №439 о/с на підставі наказу від 01 вересня 2003 року №965 позивача звільнено зі служби в органах внутрішніх справ за пунктом 64 «д» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України через службову невідповідність.
Колегія суддів вважає, що посилання відповідача на те, що наказ про накладення суворого попередження, а потім скасування його за м'якістю не є дисциплінарними стягненнями, спростовуються змістом мотивувальних частин цих наказів та послідовністю їх видання і свідчить про те, що звільнення позивача було здійснено саме за дисциплінарний проступок, а тому ці накази повинні були відповідати порядку і вимогам щодо їх прийняття, передбачених Дисциплінарним Статутом органів внутрішніх справ Української РСР, чинним на час виникнення спірних правовідносин і затвердженим Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 29 липня 1991 року №1368-XII (далі-Дисциплінарний Статут).
Крім того, скасовуючи пункт 2 наказу від 17 липня 2003 року №778 ДСК про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності у вигляді суворого попередження за порушення, які були виявлені у травні 2003 року, та притягуючи до відповідальності за ці самі порушення 01 вересня 2003 року, Міністерство внутрішніх справ України порушило вимоги пункту 28 Дисциплінарного Статуту, відповідно до якого дисциплінарне стягнення повинно бути накладено в строк до одного місяця з того дня, як про проступок стало відомо начальнику, а в разі проведення по цьому проступку службової перевірки чи порушення кримінальної справи - не пізніше одного місяця з дня закінчення службової перевірки чи провадження по кримінальній справі.
Покладення в основу наказу від 01 вересня 2003 року №439 о/с Міністра внутрішніх справ України про звільнення ОСОБА_2 атестаційного листа, який був складений без позивача, а останній не був залучений до проведення атестації, оскільки в цей час перебував на лікарняному і не міг бути присутнім на засіданні атестаційної комісії з поважних причин, є порушенням порядку звільнення через службову невідповідність.
Відповідно до пункту 4.7 Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 березня 2005 року №181 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 травня 2005 року, при атестуванні слід дотримуватися такого порядку: працівник, який атестується, заздалегідь попереджається про час та місце засідання атестаційної комісії; атестаційний лист розглядається на засіданні атестаційної комісії у присутності працівника. Атестаційна комісія має право робити запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності особи, яка атестується; якщо особа рядового і начальницького складу, яка атестується, не з'явилася на засідання атестаційної комісії без поважних причин, то комісія може провести атестування за її відсутності, про що робиться відповідний запис у протоколі засідання атестаційної комісії та атестаційному листі. Витяг з протоколу разом з атестаційним листом долучається до особової справи.
Не вдаючись до оцінки характеру проступку, його наслідків, обставин за яких його було вчинено, рівня кваліфікації ОСОБА_2 та не спростовуючи підстав притягнення його до дисциплінарної відповідальності, колегія суддів не може погодитись з висновком судів про те, що ОСОБА_2 мав можливість оскаржити накази про звільнення своєчасно, а тому пропуск строку є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог за наявності заяви з наполяганням на цьому представника відповідача, а також з твердженням відповідача про відсутність порушень чинного законодавства при звільненні        ОСОБА_2, який після звільнення призначався на посади в органах Міністерства внутрішніх справ України і в послідуючому був звільнений за особистим бажанням.
Колегія суддів вважає, що призначення на посади в органах Міністерства внутрішніх справ України після звільнення через службову невідповідність, без скасування наказу про звільнення з цих підстав, не позбавляє позивача права на оскарження цього наказу про його звільнення.
Пунктом 5 наказу Міністра внутрішніх справ України від 04 липня 2003 року №726 «Про надзвичайну подію в ГУ МВС України в Київській області та покарання винних» зазначено, що питання щодо покарання ОСОБА_2 за недостатню організуючу роль у зміцненні дисципліни і законності в області, буде вирішено за результатами розслідування кримінальної справи, порушеної за наслідками цієї події.
За результатами розгляду кримінальної справи судом 26 серпня 2005 року постановлено вирок, яким підлеглі ОСОБА_2 були повністю виправдані. Таким чином, слідуючи логіці прийнятих раніше наказів Міністра внутрішніх справ України відносно діяльності позивача на посаді начальника ГУ МВС України в Київській області, з цього часу у ОСОБА_2 виникло право на оскарження наказу Міністра внутрішніх справ України від 01 вересня 2003 року №439 о/с про звільнення через службову невідповідність до закінчення розслідування кримінальної справи, як це було передбачено пунктом 5 наказу Міністра внутрішніх справ України від 04 липня 2003 року, та без скасування цього наказу.
З урахуванням цих обставин, судами помилково зроблено висновок про пропуск строку звернення до суду ОСОБА_2 за захистом свого порушеного права при виданні наказів про звільнення його зі служби в міліції.
Крім того, суди, відмовляючи в позові ОСОБА_2 за пропуском строку звернення до суду, з'ясувавши не лише причини пропуску строку, а й усі обставини справи, права та обов'язки сторін, не встановили необґрунтованості вимог позивача, як це передбачено положенням пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів». 
Таким чином, видання наказів про звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ України після сплину строку притягнення до дисциплінарної відповідальності, а також в період звільнення від службових обов'язків через тимчасову непрацездатність з 30 серпня 2003 року по 02 вересня 2003 року є грубим порушенням його прав та суперечить вимогам Дисциплінарного Статуту.
Обставини справи встановлені судами повно і правильно, але судами невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, а тому судові рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про  задоволення позову ОСОБА_2
 
Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
 
п о с т а н о в и л а:
 
Касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Шевченківського районного суду  м. Києва від 16 липня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України про звільнення з органів внутрішніх справ  та поновлення на посаді скасувати.
Постановити нове рішення.
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України задовольнити.
Наказ Міністра внутрішніх справ України від 01 вересня 2003 року №439 о/с по особовому складу про звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ та наказ Міністра внутрішніх справ України від 01 вересня 2003 року №965 «Про недоліки в оперативно-службовій діяльності органів внутрішніх справ ГУ МВС України в Київській області та покарання винних» в частині звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ визнати протиправними та скасувати.
Поновити ОСОБА_2 в органах внутрішніх справ України на посаді начальника Головного управління МВС України в Київській області з 01 вересня 2003 року.
Стягнути з Міністерства внутрішніх справ України судовий збір у сумі 3грн. 40коп.
Допустити негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника ГУ МВС України в Київській області.
 
Постанова оскарженню не підлягає.
 
 
            Головуючий                                                                        Співак В.І.  
 
 
             Судді                                                                                     Білуга С. В.
 
 
                                                                                                         Гаманко О. І.
 
 
                      Загородній А.Ф.
                                                                                                   
 
                                                                                                         Заїка М. М.