Поиск
Вы верите в эффективность люстрации судебной системы ?
Да, конечно.
Нет, ничего не измениться.
Мне все равно.

РАДА ЄВРОПИ
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
Справа "Білуха проти України"

(Заява N 33949/02)

(Стислий виклад остаточного рішення)

9 листопада 2006 року

17 вересня 1997 року заявниця звернулась до Артемівського міського суду (далі - Артемівський суд) з позовною заявою про відновлення її на посаді заступника голови правління. 20 жовтня 1997 року заявницю було звільнено з посади економіста, оскільки вона відмовилась виконувати покладені на неї нові обов'язки. У листопаді 1997 року заявниця подала до Артемівського суду новий позов про скасування наказу про її звільнення, виплату заборгованості із заробітної плати та компенсації. Нова скарга була приєднана до першого провадження.

27 січня 1998 року заявниця заявила відвід судді Б., який розглядав її справу, а також всьому складу Артемівського суду, стверджуючи, що суд не був безстороннім, оскільки компанія-відповідач у її справі безкоштовно виготовила та встановила грати на вікнах нової будівлі суду. 30 січня 1998 року голова Артемівського суду відмовив у задоволенні клопотання заявниці.

Листом від 16 лютого 1998 року голова Артемівського суду звернувся до голови правління компанії-відповідача з проханням надати суду комп'ютер. У листі зазначалось: "Артемівський районний суд Донецької області просить Вас передати в користування районного суду комп'ютер".

5 листопада 2001 року голова суду, розглядаючи справу одноособово, відмовив заявниці у задоволенні позовних вимог.

У своїй апеляційній скарзі на рішення від 5 листопада 2001 року заявниця скаржилась на небезсторонність голови Артемівського суду, стверджуючи, що суд отримав певне майно від компанії-відповідача.

Донецький обласний суд та Верховний Суд України залишили рішення суду першої інстанції від 5 листопада 2001 року без змін.

Заявниця скаржилася до Європейського суду з прав людини ("Суд") на упередженість та небезсторонність суду, який розглядав її справу, та на надмірну тривалість цивільного провадження (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). А також заявниця посилалася на порушення пункту 1 статті 4 Конвенції(заборона примусової праці) та статті 13 Конвенції(відсутність ефективного засобу юридичного захисту).

На думку Суду, за умови, що голова Артемівського суду, який одноособово розглядав справу заявниці у суді першої інстанції, просив та безоплатно отримував певне майно від компанії-відповідача, побоювання заявниці щодо небезсторонності голови суду можна вважати об'єктивно виправданими. Більш того, суди вищих інстанцій, розглядаючи скарги заявниці, не розглядали посилання заявниці стосовно неупередженості суду першої інстанції.

Розглянувши справу, Суд одноголосно:

1. Оголошує, що скарги стосовно небезсторонності та тривалості провадження прийнятними, а іншу частину заяви неприйнятною;

2. Постановляє, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенціїз огляду на вимогу безсторонності суду;

3. Постановляє, що не було порушено пункт 1 статті 6 Конвенціїв частині тривалості провадження;

4. Постановляє, що визнання порушення становить достатню справедливу сатисфакцію моральної шкоди, яку зазнала заявниця;

5. Постановляє, що:

а) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач повинна сплатити заявниці суму в розмірі 70 євро (сімдесят євро) як компенсацію судових витрат плюс суму будь-якого податку, який може підлягати сплаті із зазначеної суми. Вказана сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

б) у випадку невиплати чи несвоєчасної виплати державою-відповідачем належної заявникам суми на неї нараховуватиметься пеня, яка дорівнює граничній позичковій ставці Європейського центрального банку плюс три відсотки, з часу, коли закінчиться вищезгаданий тримісячний строк, і до моменту повного розрахунку;

6. Відхиляє решту вимог заявниці щодо справедливої сатисфакції.