Поиск
Вы верите в эффективность люстрации судебной системы ?
Да, конечно.
Нет, ничего не измениться.
Мне все равно.

Справа №2-71/09
 
Р І Ш Е Н Н Я
 
ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
 
 

 08 квітня 2009 р. Дніпровський  районний суд м. Києва у складі:

 судді                                Антипової Л.О.

при секретарі                   Арюліній А.С.

розглянув  у  відкритому  судовому засіданні   у м. Києві  цивільну справу  за позовом ОСОБА_1  до Десятої Київської державної нотаріальної контори, київська міська державна адміністрація, Головне Управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, 3-тя особа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5  про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом на земельну ділянку  та недійсними державних актів на право власності на землю та зустрічний позов ОСОБА_3  до ОСОБА_1 , Головного Управління Юстиції, 3-ті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , головне управління земельних ресурсів КМДА про визнання недійсним свідоцтва про право власності на Ѕ частину майна подружжя, -  

 

В С Т А Н О В И В :

 

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку та недійсним свідоцтва про право власності на землю.

27 листопада 1996 р. позивач зареєстрував шлюб з ОСОБА_6  

13 липня 1998 року позивачем та його дружиною була придбана за договором купівлі-продажу Ѕ частини жилого будинку по АДРЕСА_1 .

10 жовтня 2000 року на ім»я дружини позивача виданий Державний акт на право приватної власності на землю, зареєстрований під № НОМЕР_1  і з того часу позивач та його дружина користувались даним майном, як спільним.

ІНФОРМАЦІЯ_1  року ОСОБА_6  померла.

Після неї відкрилась спадщина на 4/16 будинку та на 4/16 земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

18 листопада 2004 року державний нотаріус Партола М.Д. посвідчив свідоцтво про право власності на ј частку в спільному майні подружжя, набутого під час шлюбу – на ј частину жилого будинку та спору по АДРЕСА_1  та свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/16 частину будинку. Крім того в той же день нотаріус посвідчив свідоцтво про право на спадщину за законом за земельну ділянку в розмірі 1/8 частини.

Іншим спадкоємцям ще 11.11.2004 р. було видане свідоцтво про право на спадщину за законом на 3/8 частин земельної ділянки, хоча на думку позивача йому ще з жовтня 2000 року належить ј частини земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Це свідоцтво як і свідоцтво інших спадкоємців було замінене на Державний акт на право на земельну ділянку 22 березня 2005 року.

В грудні 2004 року дорослі діти дружини не впустили в будинок позивача, де він зареєстрований з 1998 року.

Позивач вважає, що нотаріус видав свідоцтво на будинок про право власності на частку в спільному майні подружжя, а  земельну ділянку розділив між спадкоємцями як спадкове майно в рівних долях.

Позивач та його представник  у судовому засіданні позов підтримали за тих же підстав, просять його задовольнити. У задоволенні зустрічного позову просять відмовити, вважаючи його не обгрунтованим.

Відповідачі позову не визнали,  заявили зустрічні позовні вимоги та пояснили, що ОСОБА_1  став спільно проживати з ОСОБА_7 , матір»ю відповідачів з кінця 1993 року. Всі вони проживали в АДРЕСА_2 . Із-за постійних конфліктів з ОСОБА_1   ця квартира була обміняна та ОСОБА_1 , ОСОБА_7  і неповнолітня на той час ОСОБА_3  переїхали на квартиру АДРЕСА_3 . Власниками цієї квартири стали ОСОБА_7  та ОСОБА_3

27.11.1996 р. ОСОБА_1  і ОСОБА_7  зареєстрували шлюб та ОСОБА_7  змінила прізвище на ОСОБА_1 .

На їх думку 16.06.1998 р. із-за постійних конфліктів між ОСОБА_3  і ОСОБА_1   АДРЕСА_3  була продана. Виручені від продажу кошти  не були поділені. За ці кошти на ім»я ОСОБА_6  була придбана Ѕ частина будинку АДРЕСА_1 . За другу частину цих коштів планували придбати житло на ім.»я ОСОБА_3 , але їх не вистачило, тому ОСОБА_3  своєї частки з проданої квартир не отримав, тимчасово був вимушений винаймати житло.

ІНФОРМАЦІЯ_2  року ОСОБА_6  померла.

Як стверджують відповідачі, кошти на придбання Ѕ частини будинку АДРЕСА_1  не були спільним майном подружжя, а були коштами, отриманими з продажу належної ОСОБА_6  і ОСОБА_3  в рівних частинах квартири АДРЕСА_3 , тому Ѕ частини будинку АДРЕСА_1  належала в рівних частинах не подружжю ОСОБА_1 , а ОСОБА_6  і її сину ОСОБА_3 , як придбана за їх спільні кошти.

Третя особа: Головне управління юстиції в м.Києві в інтересах 7-ї Київської державної нотаріальної контори до суду з’явилась, просить в задоволенні обох позовів відмовити, оскільки вони безпідставні та необґрунтовані.

Заслухавши сторони, свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позови задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що 27 листопада 1996 р. позивач зареєстрував шлюб з ОСОБА_6  

В подальшому вони придбали спірну частину Ѕ будинку АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2  року ОСОБА_6  померла, після її смерті залишились: чоловік, позивач по справі та діти, відповідачі по справі.

30.03.2004 року за №393 на підставі поданих заяв та документів Десятою Київською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу щодо майна померлої.

02.11.2004 року до нотаріальної контори надійшла заява ОСОБА_2  про призупинення видачі свідоцтва про право на спадщину після померлої ОСОБА_6

В судовому засіданні встановлено, що 11.11.2004 року ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3  подано заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину та повідомлено їх державним нотаріусом , що позивачу буде видано свідоцтво про право власності на ј частину жилого будинку, яка належала померлій, та що з правом пережившого чоловіка на одержання свідоцтва про право власності вони згодні, даний факт не заперечувався сторонами.

11.11.2004 року державним нотаріусом 10-ї київської державної нотаріальної контори Партолою М.Д. видано свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3  на 1/16 частину жилого будинку та 1/8 частину земельної ділянки кожному.

Як вбачається з матеріалів справи 18.11.2004 р. позивач також подав заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину у якій зазначив, що частина будинку була придбана його дружиною разом з ним в період знаходження в зареєстрованому шлюбі, та просить в порядку ст. 63 СК України,  видати йому на ј частину жилого будинку свідоцтво про право власності.

18.11.2004 року державним нотаріусом 10-ї Київської державної нотаріальної контори Партола М.Д. видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/16 частину жилого будинку та 1/8 частину земельної ділянки.

Відповідно до п.239 Інструкції про  порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 03.03.2004 року свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя видається нотаріусом тільки на те майно, яке є спільною власністю подружжя. Право спільної сумісної власності подружжя повинно бути документально підтверджено.

Підставою набуття у власність ОСОБА_6  земельної ділянки, як видно з Державного акта, була приватизація земельної ділянки відповідно до ст..81 Земельного кодексу України, а саме, своїм рішенням №160-2/262 від 23.12.1999 року, Київська міська рада безоплатно передала відповідну частину земельної ділянки у власність померлої, тобто у ОСОБА_6  виникло право особистої приватної власності на земельну ділянку, що унеможливлює розглядати це спадкове майно, на яке поширюється право спільної власності подружжя.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника Головного управління юстиції у м.Києві  державний нотаріус Десятої київської державної нотаріальної контори, повідомила позивача ОСОБА_1   про неможливість видачі свідоцтва про право власності на частину земельної ділянки, тому позивач був обізнаний щодо розміру часток спадкоємців в усьому спадковому майні, та його посилання у позовній заяві про те, що він недостатньо освічена людина і все сприйняв як належне, а також те, що в незаконному поділі винний орган нотаріату, оскільки, як на будинок так і на приватизовану земельну ділянку він мав право спільної сумісної власності ще за 4 роки до смерті дружини є недоведеними та необґрунтованими.

Крім цього представник Головного управління юстиції у м. Києві зазначив, що нотаріус надав позивачу ОСОБА_1   роз’яснення щодо звернення до суду з позовом про неможливість видачі свідоцтва про визнання права власності, як пережившого чоловіка на частину земельної ділянки, але позивач не виразив свого наміру звертатись до суду з даним позовом, тому державним нотаріусом було видано дітям та чоловіку померлої свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8  пояснила, що вона сусідка позивача та померлої ОСОБА_6  

ОСОБА_6  розповідача свідкові, що у позивача погані стосунки з дітьми, він з ними не спілкується, крім того зазначила, що позивач виконував всі роботи по господарству, доглядав за спірним будинком.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9  пояснив, що товаришував з жінкою позивача. Свідок бачив, що позивач робив в будинку опалення, газові труби, все виконував по господарству, доглядав за спірним будинком.

Обом свідкам нічого не відомо з приводу придбання будинку, коштів на які він був придбаний, а також не відомо в яких долях поділена спадщина між спадкоємцями. Таким чином суд вважає, що позивач не довів своїх вимог щодо невірності виділу у його власність 1/8 спірної земельної ділянки.

Щодо зустрічного позову то суд вважає таким, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачі не довели своєї причетності до придбання спірної частини будинку, оскільки були в тому віці який не дозволяв мати власні кошти, а при відчуженні спільної квартири їх покійна мати прийняла рішення щодо придбання житла, як дочці так і сину, який проживав з нею. Пізніше покійна ОСОБА_6  також придбала будинок перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_1  без врахування інтересів свого сина ОСОБА_3  і ніяких претензій за її життя з цього приводу сином не пред’являлось.

Суд вважає, що нотаріальною конторою вірно встановлені частки спадкової маси, належної кожному з спадкоємців, тому в задоволені зустрічного позову має бути також відмовлено.

Керуючись ст.ст.208, 209, 213, 215, 218, 294 ЦПК України, ст.ст. 355-372, 1261,1300 ЦК України, суд,-

 

В И Р І Ш И В :

 

У задоволенні позову ОСОБА_1  до Десятої Київської державної нотаріальної контори, київська міська державна адміністрація, Головне Управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, 3-тя особа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5  про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом на земельну ділянку  та недійсними державних актів на право власності на землю та зустрічного позову ОСОБА_3  до ОСОБА_1 , Головного Управління Юстиції, 3-ті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , головне управління земельних ресурсів КМДА про визнання недійсним свідоцтва про право власності на Ѕ частину майна подружжя відмовити.  

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через районний суд.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження через районний суд.

              Суддя:          --