Поиск
Вы верите в эффективность люстрации судебной системы ?
Да, конечно.
Нет, ничего не измениться.
Мне все равно.

Р І Ш Е Н Н Я
 
І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
 
 
8 квітня 2009 року                                                        м. Київ
 
 
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
 
головуючого 
Григор'євої Л.І., 
  
 
суддів: 
Балюка М.І., 
Косенка В.Й., 
 
  
Данчука В.Г., 
Луспеника Д.Д.,-
 
 
 
 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання дійсним договору довічного утримання, визнання права власності на житлове приміщення за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 9 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від     4 серпня 2008 року,
 
в с т а н о в и л а:
 
У квітні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла          ОСОБА_4, яка на день смерті мешкала у квартирі АДРЕСА_1. З ОСОБА_4         позивачка перебувала в родинних стосунках. 7 січня  2003 року вони уклали в усній формі договір довічного утримання, у результаті якого після смерті ОСОБА_4 її квартира переходила до ОСОБА_1, яка  зобов'язувалась забезпечувати до смерті ОСОБА_4 продуктами харчування, ліками, речами повсякденного вжитку, виконувати інші доручення. Крім того, підтримувала помешкання ОСОБА_4 у належному стані, організовувала медичний огляд та її моральну підтримку. Крім неї, інші особи та  родичі за ОСОБА_4 не доглядали. ОСОБА_4 ухилилася від нотаріального посвідчення договору. Позивачка просила визнати дійсним договір довічного утримання, укладений між нею та  ОСОБА_4 7 січня 2003 року та визнати за нею право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1.
Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 9 червня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 4 серпня 2008 року, позов задоволено. Визнано дійсним договір довічного утримання, укладений 7 січня 2003 року між ОСОБА_1 та           ОСОБА_4 Визнано за ОСОБА_1 право власності на приміщення площею 18, 29 кв. м у комунальній квартирі АДРЕСА_1.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що 7 січня 2003 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 досягли усної домовленості про укладення між ними договору довічного утримання, досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, які відповідають вимогам ст. ст. 425, 426 ЦК УРСР.  ОСОБА_1 виконала всі обов'язки, взяті на себе за усним договором. ОСОБА_4 передала ОСОБА_1 правовстановлюючі документи на квартиру, ключі від вхідних дверей квартири, однак ухилялася за життя від нотаріального посвідчення договору довічного утримання, а тому його необхідно визнати дійсним у судовому порядку.  ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.
З такими висновками судів погодитися не можна.
Відповідно до ст. 426 ЦК УРСР договір довічного утримання повинен бути нотаріально посвідчений (ст. 47 цього Кодексу). У договорі довічного утримання повинна бути зазначена оцінка відчужуваного будинку, що визначається за згодою сторін, а також види матеріального забезпечення, що надаються набувачем майна відчужувачеві, та їх грошова оцінка, яка визначається за згодою сторін.
Вирішуючи спір, суди зазначених вимог закону не врахували, дійшли необгрунтованих висновків, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, однак ОСОБА_4 ухилялася за життя від нотаріального посвідчення договору довічного утримання, оскільки такі висновки судів грунтуються на припущеннях.
За таких обставин у суду першої інстанції не було передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог, а в апеляційного суду - для висновку про законність рішення суду першої інстанції.
 
Ураховуючи те, що суди при вирішенні спору неправильно застосували норми матеріального права, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
 
Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України
 
в и р і ш и л а:
 
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
 
Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 9 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 4 серпня 2008 року скасувати, ухвалити нове рішення.
 
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання дійсним договору довічного утримання, визнання права власності на житлове приміщення відмовити.
 
Рішення оскарженню не підлягає.
 
 Головуючий 

 Л.І. Григор'єва
  Судді: 

  М.І. Балюк
  
  В.Г. Данчук
  
  В.Й. Косенко
  
  Д.Д. Луспеник